Книги жанра «Старинное» на букву «О»

num: 0 1 2 3 4 9
en: A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Z
ru: А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

 Название  Автор  Серия
обложка книги Описание Эллады Описание Эллады

Писатель. (II в.) Биографические сведения неизвестны. Знаменит благодаря единственному произведению — "Описанию Эллады", путеводителю по Греции, который является ценным источником для историков, археологов и искусствоведов.

"Описание Эллады" — выдающееся произведение, посвященное истории Древней Греции, созданное знаменитым путешественником Павсанием, который, обойдя приходившую в упадок Элладу, оставил подробный рассказ о том, что еще уцелело. "Описание Эллады" — это поиск следов прошлого в культуре, в художественном вымысле и знакомство с разросшимся миром греческого влияния. Записки Павсания для нас бесценны.

Павсаний  
О происхождении богов (Теогония) Гесиод  
О коннице

Античный военный трактат.

Ксенофонт  
О природе вещей Лукреций Тит  
обложка книги Облака Облака

Комедия была поставлена на Великих Дионисиях 423 г. до н. э. и в состязании комических поэтов заняла третье место. Впоследствии Аристофан, огорченный неудачей комедии, которую он считал одним из своих лучших созданий, пытался ее переделать, но, видимо, не довел эту работу до конца, и неизвестно, были ли «Облака» когда-нибудь поставлены в новой редакции.

Аристофан , Аристофан. Комедии в двух томах  
обложка книги Осы Осы

Комедия была поставлена Аристофаном под именем Филонида вместе с другой его же комедией «Предварительное состязание» на Ленеях 422 г. до н. э. и завоевала первое место. За «Предварительное состязание» (не сохранилась) автор был удостоен второго места.

Аристофан Аристофан. Комедии в двух томах  
обложка книги Оратор Оратор

"Оратор" — один из трех трактатов Цицерона об ораторском искусстве, наряду с работами "Брут" и "Об ораторе". Трактаты Цицерона — не только памятник античной теории словесности, но и памятник античного гуманизма в целом, имевший глубокое влияние на всю историю европейской культуры.

Перевод и комментарии М.Л. Гаспарова.

Цицерон Марк Туллий  
обложка книги О происхождении германцев и местоположении Германии О происхождении германцев и местоположении Германии Тацит Публий Корнелий  
Орестея. Агамемнон Эсхил  
Іон  
Орестея. Эвмениды Эсхил Орестея  
Орестея. Плакальщицы Эсхил Орестея  
О «Е» в Дельфах  
О том, что пифия более не прорицает стихами  
обложка книги О природе вещей О природе вещей

В знаменитом произведении римский поэт Тит Лукреций Кар (I в. до н. э. ) в поэтической форме излагает свое материалистическое мировоззрение.

Кар Тит Лукреций  
О душе

Место психологии среди других наук. Метод исследования. Природа души. Значение привходящих свойств для познания сущности. Связь души с телом. Исследование души — дело естествоиспытателя. Определение состояний души естествоиспытателем и диалектиком. Предмет и точка зрения естествоиспытателя, "техника" (владеющего искусством), математика и философа. Основной материалистический вывод главы.

Значение обзора взглядов философов-предшественников на душу. Два отличительных признака одушевленного. Душа как движущее начало. Взгляды Левкиппа — Демокрита и пифагорейцев. Душа как нечто самодвижущееся. Взгляды Анаксагора, Эмпедокла, Платона. Душа как самодвижущее число. Разногласие о началах. Взгляды Фалеса, Диогена, Гераклита, Алкмеона, Гиппона, Крития. Три признаваемых философами-предшественниками признака души. Учение о том, что подобное познается подобным. Душа и начала. Возражение Анаксагору. Противоположности в началах. Происхождение названия жизни и души

Взгляд на сущность души как на движение и выводы, вытекающие из такого взгляда. Точка зрения Демокрита. Учение Платона о мировой душе и возражение Аристотеля. Критика взгляда на душу как на нечто протяженное и на мышление как на круговращение. Причина кругообращения неба. Органическая связь души с телом.

Критика взгляда на душу как на гармонию. Взгляд Эмпедокла и связанные с ним апории. Движения души и их истолкование. Учение о душе как самодвижущем числе и связанные с ним апории. Критика этого учения.

Продолжение критики учения о душе как самодвижущем числе. Классификация традиционных определений души. Критика учения о душе как совокупности элементов. Учение орфиков о душе. Душа как составная часть Вселенной (Фалес). Вопрос о способностях души и ее единстве

Три значения сущности. Определение материи и формы. Определение жизни. Тело как субстрат. Определение души как формы тела. Два значения энтелехии. Душа как энтелехия тела. Сравнение тела с орудием. О частях тела. Неотделимость души от тела. Возможное исключение.

Обнаружение причины — главное в определении. Жизнь — признак одушевленного существа. Различные значения понятия жизни. Жизнь растений и животных. Осязание — первое ощущение. Растительная способность, способность ощущения, разумная способность и движение — способности души. Ум — особый вид души. Определение души как того, чем мы живем, ощущаем и мыслим. Душа имманентна определенному телу.

Повторение предыдущего. Новое перечисление способностей души. Стремление как желание, страсть и воля. Ощущение и удовольствие. Осязание как ощущение, вызываемое нищей. Голод и жажда как желания. Другие психические способности животных. Характер единства души. Градация способностей души

О способностях души. Воспроизведение и питание — достояние растительной души. Душа как троякая причина живого тела. Критика взгляда Эмпедокла на направление роста. Возражение против взгляда на огонь как на основную причину питания и роста. Разбор мнения о том, что противоположное питается противоположным. Разница между питанием и способностью роста. Первая душа как питающее и как способность воспроизведения себе подобного. Тепло у одушевленного существа.

Об ощущении вообще. О способности ощущения. Ощущение в возможности и действительности. Два значения возможности, претерпевания и способности ощущения.

Три вида чувственно воспринимаемого и их характеристика. Общие качества (движение, покой, число, фигура, величина). Пояснение чувственных качеств, воспринимаемых привходящим образом.

Предмет зрения — видимое. Цвет. Определение прозрачной среды (вода, воздух) и света. Критика взгляда Эмпедокла на свет и воззрения Демокрита, отрицающего значение среды при зрении. Необходимость среды при звуковых и обонятельных ощущениях.

Характеристика и определение звука и голоса.

Характеристика запаха и обоняния. Связь между обонянием и вкусовым ощущением. Совершенство осязания у человека. Зависимость одаренности от тонкости осязательных ощущений. Условия обоняния у человека и у бескровных животных. Орган обоняния.

Вкус и осязание. Влага как условие вкусовых ощущений. Источник вкуса. Орган вкуса и влага. Виды вкусовых свойств.

Апории в вопросе об осязании. Одушевленное тело (плоть) как смешение из земли и воды и воздуха. Осязание и вкус, их среда. Роль плоти в осязании. Ощущение осязательных противоположностей. Определение ощущения как некоей середины между противоположностями, имеющимися в ощущаемом. Характеристика неосязаемого.

Определение ощущения как того, что способно воспринимать формы ощущаемого без его материи. Сравнение ощущения с отпечатком. Разрушительное воздействие на органы чувств чрезмерной степени ощущаемого. Причина отсутствия ощущений у растений. Невозможность того, чтобы неспособное к ощущению что-либо испытывало от соответствующего чувственно воспринимаемого объекта. Разбор вопроса о том, на что действует свет, звук, запах, осязаемое и ощущаемое на вкус.

Доводы в доказательство того, что, кроме пяти внешних чувств, нет никаких других. Отсутствие особого органа для восприятия общих свойств. Необходимость наличия не одного, а нескольких чувств для более отчетливого познания общих свойств.

Доказательство того, что самим зрением человек воспринимает, что он видит. Неоднозначность восприятия. Возможность наличия ощущений и представлений и после удаления воспринимаемых объектов. Тождество ощущаемого и ощущения в их актуальном состоянии. Наличие специальных названий для актуального состояния ощущений у одних чувств (звучание, слышание, видение), отсутствие таковых у других. Опровержение мнения, что чувственные качества не существуют вне наличия соответствующих ощущений. Ощущение как соотношение. Необходимость чего-то единого для установления различий ощущений. Способность различения. Пример точки как совмещения неделимого и делимого.

Отождествление древними мышления и ощущения. Невозможность объяснения ошибочных знаний с точки зрения теории о том, что подобное познается подобным. Различия между ощущением и мышлением. Воображение и его отличие от ощущения и мнения. Положительное определение воображения. Объяснение названия воображения. Причины того, почему люди иногда действуют не сообразно с разумом, а сообразно со своими представлениями.

Мышление. Аналогия между мыслью и ощущением. Ум и постигаемое умом. Ум у Анаксагора. Отделен-ность ума от тела. Разумная душа как местонахождение форм. Двоякое понимание возможности применительно к уму. Решение вопроса о том, познаются ли существо предмета и сам предмет одной и той же способностью или разными способностями. Апории, возникающие из положения о том, что ум прост, ничему не подвержен и ни с чем не имеет общего (Анаксагор). Сравнение ума с дощечкой для письма, на которой еще ничего не написано. Тождество мыслящего и мыслимого у бестелесного.

Ум, становящийся всем, и ум, все производящий. Аналогия со светом. Вечность деятельного ума. Преходящ-ность пассивного ума и его зависимость от деятельного ума.

Положение о том, что заблуждение заключается в (неправильном) сочетании. Примышление времени. Различие в способах, какими ум мыслит разного рода неделимое. Истинность ума, направленного на суть бытия предмета.

Актуальное и потенциальное знание. Объяснение, почему душа не мыслит без представлений. Единое средоточие знания. Единство познающего ума как причина различения разнородных и противоположных ощущаемых свойств. Представления как нечто вовлекающее ум в жизненную практику. Разъяснение сущности абстракции.

Душа как совокупность сущего. Знание и ощущение. Душа как форма предмета. Сравнение души с рукой. Ум как форма форм. Объяснение, почему существо, не имеющее ощущений, не может чему-либо научиться и что-либо постигнуть. Невозможность созерцания умом без представлений.

Способность различения и способность приводить в пространственное движение как две основные способности души. Вопрос о правомерности деления души на части. Способность приводить в пространственное движение и неправомерность сведения ее к растительной способности, к способности ощущения или уму

Стремление и ум как движущие силы. Отличие деятельного ума от теоретического. Цель как источник деятельности. Предмет стремления как движущая сила. Ум, воля и стремление. Предмет стремления — благо. Затруднения, связанные с учением о способностях души. Борьба между умом и желаниями. Движущее, орган движения и движущееся тело. Сравнение движущего начала с сочленением и кругом. Обладание способностью стремления как условие того, что животное само себя движет.

Движущее начало и другие способности у низших животных. Воображение у животных, не наделенных умом, и у людей. Объяснение, почему у низших животных нет мнения. Три вида движения в зависимости от взаимодействия между волей и стремлением. Мнение, направленное на единичное, и мнение, направленное на общее, и их возможность приводить в движение

Растительная душа как необходимое условие всякой жизни. Ощущение — необходимое свойство не всех живых существ, а животных. Наличие ощущений как условие существования души. Необходимость осязательных ощущений для сохранения жизни животных. Осязание и вкус как условия питания. Восприятия через среду. Аналогия между взаимоотношениями движущих и движущихся тел и процессами, вызывающими ощущения.

Невозможность для тела животного быть простым. Осязание как непосредственное восприятие и единственное чувство, утрата которого приводит животное к гибели. Воздействие осязательных и вкусовых ощущений на органы чувств и животный организм. Функции других ощущений.

 
О происхождении германцев и местоположении Германии. Тацит Публий Корнелий  
Октавий Минуций Феликс Марк  
обложка книги Олимп Олимп

«Высоко на светлом Олимпе царит Зевс, окруженный сонмом богов. Здесь и супруга его Гера, и златокудрый Аполлон с сестрой своей Артемидой, и златая Афродита, и могучая дочь Зевса Афина, и много других богов…»

Эпосы, легенды и сказания  
обложка книги Орфей и Эвридика Орфей и Эвридика

«Великий певец Орфей, сын речного бога Эагра и музы Каллиопы, жил в далекой Фракии. Женой Орфея была прекрасная нимфа Эвридика…»

Эпосы, легенды и сказания  
обложка книги Ораторы Греции Ораторы Греции

В сборнике представлены произведения выдающихся ораторов — классиков древней Греции V-IV вв. до н.э.: Исократа, Демосфена, Диона Хрисостома, Либания и других.

 
обложка книги О древности еврейского народа. Против Апиона О древности еврейского народа. Против Апиона

«Против Апиона» написано Иосифом после двух других самых значительных своих сочинений. Это позволило ему там, где необходимо, опираться на авторитет собственных трудов (в доказательстве достоверности изображения событий и правомерности исторического метода) и ссылаться на более подробные изложения требующих исследования вопросов. Однако сочинение полностью независимо и целостно, поскольку у автора была особая цель. «Иудейские древности» имели преимущественно положительное содержание и, по всей видимости, были слишком подробны и объемны для сколько-нибудь широкого круга читателей. В сочинении «Против Апиона» Иосиф решил говорить кратко, прибегнув к более действенному жанру апологии и еще точнее угадывая эллинский здравый смысл. Преимущественная древность происхождения была едва ли не единственным основанием, на котором возможно было сформировать у читателей непредвзятое отношение к соотечественникам автора. Все остальные достоинства еврейского народа гораздо скорее можно было признать при соблюдении этого условия.

«Против Апиона» — древнейшая сохранившаяся апология евреев. Сам жанр по необходимости отчетливо обнаруживает позицию автора, который открыто выступил на стороне своего народа и не сделал никаких уступок ни грекам, ни римлянам (если не считать в некоторых случаях уважительный тон по отношению к последним), ни тем более египтянам. Главная мысль проведена неуклонно и даже резко — еврейский народ изначально самобытен, его закон по всем основополагающим статьям превосходит все остальные законодательства, его понятие Единого Бога единственно верно. Это определило стройность и прямолинейность плана.

Флавий Иосиф  
обложка книги О медицине О медицине Цельс Авл Корнелий  
обложка книги О том, как надлежит поступать с восставшими жителями Вальдикьяны О том, как надлежит поступать с восставшими жителями Вальдикьяны Макиавелли Николо  
Окассен и Николетта

Небольшая повесть «Окассен и Николетта» ("Aucassin et Nicolette") возникла, по-видимому, в первой трети XIII столетия на северо-западе Франции, в Пикардии, в районе Арраса. Повесть сохранилась в единственной рукописи парижской Национальной библиотеки. Повесть «Окассен и Николетта» явилась предметом немалого числа исследований и нескольких научных изданий. Переводилась повесть и на современный французский язык, и на другие языки. По-русски впервые напечатана, в переводе М. Ливеровской, в 1914 г. в журнале «Русская мысль», кн. 3 (см. рецензию В. М. Жирмунского – «Северные записки», 1914, No 4). Затем этот перевод был переиздан в 1935 и 1956 гг. Перевод Александра Дейча печатается впервые.

Автор неизвестен  
Об отводе возражений еретиков [De praescriptione haereticorum]

Догматико-полемическое сочинение знаменитого христианского автора II-III веков.

Тертуллиан Квинт Флоренс  
О граде Божием Блаженный Августин  
описание сибири доббин альбрехт  
обложка книги О военном искусстве О военном искусстве

Никколо Макиавелли (1469-1527) ведал во Флорентийской республике военными и внутренними делами, но прославился среди современников не как политик, а как автор литературных и исторических произведений, в том числе знаменитой комедии "Мандрагора" и трактата "Государь". В 1559 г. его труды были внесены в первый ватиканский "Индекс запрещенных книг", и на долгие годы о Макиавелли забыли.

Трактат "О военном искусстве" - единственное политическое сочинение автора, опубликованное при жизни. Именно оно было рекомендовано в качестве учебного пособия для русской армии. Имя Макиавелли стоит в одном ряду с такими классиками теории военного дела как Гай Юлий Цезарь и Сунь Цзы.

Макиавелли Никколо  
О Торстейне Морозе Саги Исландские  
Об Аудуне с Западных Фьордов Саги Исландские  
обложка книги О героическом энтузиазме О героическом энтузиазме

В этой книге великий итальянский мыслитель излагает свои этические взгляды. Главная цель Бруно в трактате «О героическом энтузиазме», как он сам говорит, состояла в том, чтобы показать, что есть «божественное созерцание», или, что то же, в чем состоит «героическая любовь». Эта любовь героическая, поскольку ею человек возвышается над миром и устремляется к божественной истине.

В целом трактат посвящен путям духовного восхождения личности, рождению нового человека. Это рождение происходит в любви и благодаря любви - божественно-энтузиастической, героической любви. Это трактат (впрочем, Бруно называет свое произведение поэмой) о любви как пути божественного познания, жизненной энергии и творческом порыве.

Бруно Джордано  
О подражании Христу

Цель автора этого сборника — умиротворить твою душу и научить тебя следовать Христу, родившемуся в Вифлееме нашего ради спасения, умершему за нас, воскресшему и воскресающему всех, с верой и любовью приходящих к нему.

Кемпийский Фома  
обложка книги Об искусстве хорошо умирать Об искусстве хорошо умирать

Проповедь Джироламо Савонаролы.

Савонарола Джироламо  
обложка книги Описание того, как избавился герцог Валентино от Вителлоццо Вителли... Описание того, как избавился герцог Валентино от Вителлоццо Вителли...

Макиавелли Николо  
обложка книги Опыты, или Наставления нравственные и политические Опыты, или Наставления нравственные и политические

«Опыты, или Наставления нравственные и политические», представляющие собой художественные эссе на различные темы. Стиль Опытов лаконичен и назидателен, изобилует учеными примерами и блестящими метафорами. Бэкон называл свои опыты «отрывочными размышлениями» о честолюбии, приближенных и друзьях, о любви, богатстве, о занятиях наукой, о почестях и славе, о превратностях вещей и других аспектах человеческой жизни. В них можно найти холодный расчет, к которому не примешаны эмоции или непрактичный идеализм, советы тем, кто делает карьеру.

Перевод:

опыты: II, III, V, VI, IX, XI–XV, XVIII–XX, XXII–XXV, XXVIII, XXIX, XXXI, XXXIII–XXXVI, XXXVIII, XXXIX, XLI, XLVII, XLVIII, L, LI, LV, LVI, LVIII) — З. Е. Александрова;

опыты: I, IV, VII, VIII, Х, XVI, XVII, XXI, XXVI, XXVII, XXX, XXXII, XXXVII, XL, XLII–XLVI, XLIX, LII–LIV, LVII) — Е. С. Лагутин.

Примечания: А. Л. Субботин.

Бэкон Фрэнсис  
обложка книги О праве войны и мира О праве войны и мира Гроций Хуго  
обложка книги Освобожденный Иерусалим Освобожденный Иерусалим

«Освобожденный Иерусалим» – одна из наиболее известных рыцарских поэм итальянского поэта XVI века Торквато Тассо (итал. Torquato Tasso, 1544-1595). *** Готфрид Бульонский возглавляет Первый крестовый поход, по завершении которого на Ближнем Востоке возникает христианское королевство. Основными сочинениями автора являются «Гора Оливето», «Сотворённый мир», «Король Торрисмондо», «Галеальт», «Аминта», «Ринальдо», «Завоеванный Иерусалим» и «Рассуждение о поэтическом искусстве». В большинстве произведений Торквато Тассо прослеживается влияние античных писателей, творчеством которых он увлекался в ранней юности.

Тассо Торквато  
обложка книги Описание путешествия в Москву Николая Варкоча, посла Римского императора, в 1593 году Описание путешествия в Москву Николая Варкоча, посла Римского императора, в 1593 году

«22 июля вместе с другими служителями и спутниками г. Варкоча, уехавшего в тот же день несколько прежде, поехал и я вслед за ним; первый день ехали до Гундефельдта, сч. небольшую милю пути.

23 того же месяца проезжали через Олесницу и в полдень кормили в деревне Шоланке; сделали 4 мили.

А тут проезжали через Вартенберг и ночевали в плохом городишке; сделали 4 мили…»

Варкоч Николай  
обложка книги О свойствах вещей О свойствах вещей Английский Бартоломей  
обложка книги Обращения к Господу в час нужды и бедствий Обращения к Господу в час нужды и бедствий

«Обращения к Господу в час нужды и бедствий» (1623) — один из ярчайших литературных памятников эпохи, объединяющий в себе дневник, медицинский бюллетень, философский труд, богословский трактат и молитвенник. Это самое метафизическое сочинение Донна, затрагивающее проблемы богословия, алхимии, антропологии.

Донн Джон  
обложка книги О библиотеках О библиотеках

Сочинение «О библиотеках» (лат. «De bibliothecis syntagma») фламандского гуманиста Юста Липсия (1547–1606) положило начало двум гуманитарным наукам, сложившимся окончательно в первой половине ХХ в.: библиотековедению и музеологии. Автор прослеживает историю библиотечного дела от цивилизации Древнего Египта до падения Римской империи. Источником сведений для самого авторитетного и знаменитого филолога своего времени служили сочинения античных, византийских и средневековых авторов, которых он обильно цитирует, что делает книгу подробной хрестоматией по истории библиотек древности, а также мусеев (музеев) — античных святилищ муз, отдаленных прообразов новоевропейских музеев. Помимо этого труд Липсия интересен как своего рода манифест европейского гуманизма, призывающий к внимательному и тщательному изучению культурного наследия прошлого, и предлагающий просвещенным правителям Европы, следуя древним образцам, возрождать и преумножать библиотеки, а широкой публике — учиться опыту древних и укреплять свой дух книгами.

Липсий Юст  
О святом благоверном князе Александре Невском Охотникова В И, Лебедева Елена, Ермаков историк Артемий, Ужанков Александр, Успенский священномученик Фаддей, Гумеров иеромонах Иов  
обложка книги Оды. Стихотворения Оды. Стихотворения

Ломоносов — первый великий русский поэт, и ему выпала особо важная роль в становлении словесности. Своим творчеством он коренным образом изменил облик литературы, ее характер, ее место и роль в общественной жизни страны. Он был, по словам Белинского, Петром Великим русской литературы.

В данном издании представлены оды, надписи и стихотворения.

Примечания: П. Орлов

Ломоносов Михаил Васильевич Библиотека всемирной литературы  
обложка книги О России в царствование Алексея Михайловича О России в царствование Алексея Михайловича

Сочинение разделяется на 13 глав, в которых трактуется о царях и царской семье, их образе жизни, придворных церемониях, о царских чиновных и служилых людях, о сношениях московских царей с иноземными государями, о царских дворах, приказах, городах, их управлении, об организации войска, о торговых людях и торговле, о крестьянах, о боярах и их быте. Хорошо знакомый со всеми сторонами жизни московского государства, автор сообщает драгоценные данные для изучения государственной и общественной жизни допетровской Руси. Фактические неточности немногочисленны и неважны.

Котошихин Григорий Карпович  
О повѣрьяхъ, суевѣріях и предразсудкахъ русскаго народа Даль Владиміръ Ивановичъ  
обложка книги Ордынский период. Первоисточники Ордынский период. Первоисточники

Библиотека проекта «История Российского Государства» – это рекомендованные Борисом Акуниным лучшие памятники мировой литературы, в которых отражена биография нашей страны, от самых ее истоков.

Том «Ордынский период. Первоисточники» посвящен истории монголо-татарского нашествия на русские земли, установления на Руси ордынского ига и борьбы против него наших предков.

«Повесть о разорении Рязани Батыем» – лучшее, по мнению академика Д. С. Лихачева, после «Слова о полку Игореве» произведение древнерусской литературы, рассказывает о приходе Батыя на Русь. Монголы, убежден неизвестный автор Повести, остались победителями не потому, что силой духа и доблестью превзошли рязанцев, а потому, что никого из их противников не осталось в живых.

«Сказание о Мамаевом побоище» – самый подробный из дошедших до нас рассказ о победе князя Дмитрия Донского над Мамаем на Куликовом поле и самое увлекательное сюжетное повествование о великой победе русского воинства над Ордой.

Эти и другие рукописи, вошедшие в этот сборник, являются уникальным наследием мировой культуры.

Коллектив авторов, Акунин Борис  
обложка книги Ожерелье голубки Ожерелье голубки

Арабская поэзия XI в, пытавшаяся первое время в Испании хранить старые традиции и воспевать никогда не виданного этими поэтами верблюда, постепенно под местными влияниями ожила, приобрела индивидуальный характер и, как это можно теперь считать доказанным, в свою очередь оказала могучее влияние на лирику европейских трубадуров. Вот на такой-то почве и возникло предлагаемое сейчас русскому читателю произведение Абу Мухаммеда Али ибн Ахмада ибн Хазма, родившегося в Кордове 7 ноября 994 года, — книга «Ожерелье голубки» (Тоукал-хаммана). Нужно прежде всего иметь в виду, что для читателя той эпохи голубь отнюдь не был символом мира и кротости, каким он стал позднее у христиан. Тогда за ним сохранялось приписанное ему еще в «голубином городе» Вавилоне символическое значение сладострастия. Ведь и у греков голубь был птицей богини Афродиты, а по вавилонским преданиям знаменитая Семирамида появилась на свет из голубиного яйца.

Хазм Ибн  
Об искусстве ведения войны

Аннотация издательства: В трактате излагаются взгляды на искусство ведения войны одного из крупных военных теоретиков и полководцев древнего Китая У-цзы, жившего в период V–IV. вв. до н. э.

Цзы У  
обложка книги О храбрых, нежных и влюбленных. Сказания пятиречья О храбрых, нежных и влюбленных. Сказания пятиречья

Эта книга – собрание пенджабских эпических сказаний в переложении современных писателей Индии.Юные герои сказаний самоотверженно защищают свою любовь от мелочности, суетности, эгоизма. Их любовь нежна и сурова. Она не терпит компромисса. Пусть изгнание, пусть даже гибель, но только не разлука.

 
обложка книги Ожерелье голубки Ожерелье голубки

Арабская поэзия XI в, пытавшаяся первое время в Испании хранить старые традиции и воспевать никогда не виданного этими поэтами верблюда, постепенно под местными влияниями ожила, приобрела индивидуальный характер и, как это можно теперь считать доказанным, в свою очередь оказала могучее влияние на лирику европейских трубадуров. Вот на такой-то почве и возникло предлагаемое сейчас русскому читателю произведение Абу Мухаммеда Али ибн Ахмада ибн Хазма, родившегося в Кордове 7 ноября 994 года, — книга «Ожерелье голубки» (Тоукал-хаммана). Нужно прежде всего иметь в виду, что для читателя той эпохи голубь отнюдь не был символом мира и кротости, каким он стал позднее у христиан. Тогда за ним сохранялось приписанное ему еще в «голубином городе» Вавилоне символическое значение сладострастия. Ведь и у греков голубь был птицей богини Афродиты, а по вавилонским преданиям знаменитая Семирамида появилась на свет из голубиного яйца.

Ибн Хазм  
обложка книги Ожерелье голубки Ожерелье голубки

«…У любви есть признаки, которые проследит понятливый и дойдет до них проницательный, и первый из них – долгий взгляд. Глаза – раскрытые ворота души и они сообщают ее тайны, открывают ее сокровенные помыслы и изъясняют сокрытое в ней, и ты видишь как взор, не мигая, движется с движениями любимой поворачивается, когда она повернется, и направляется туда куда она направилась, точно хамелеон за солнцем…»

Хазм Ибн  
обложка книги Одиссея (пер. В.А. Жуковского) Одиссея (пер. В.А. Жуковского)

«Одиссея». Эпическая поэма Гомера, уникальная уже тем, что дошла до наших дней в первозданном виде. Эта поэма – подлинное откровение стихотворной мысли древней Эллады.

Полные очарования описания экзотических стран, опасных приключений и нежныхчувств героев, а также легенды и тайны, которыми овеяно прошлое, – все это «Одиссея», книга, без которой немыслима мировая литература.

Гомер  
обложка книги Одиссея (пер. В.В.Вересаева) Одиссея (пер. В.В.Вересаева)

«Одиссея» (поэма о странствиях Одиссея), древне-греческая эпическая поэма, вместе с «Илиадой» приписываемая Гомеру. Законченная несколько позже «Илиады», «Одиссея» примыкает к ней, не составляя, однако, её прямого продолжения. В отличие от героической тематики «Илиады», «Одиссея» содержит преимущественно сказочный материал; в образе героя выделяются умственные и нравственные качества.

Героем широко распространённого в мировом фольклоре сюжета о муже, возвращающемся после долгих скитаний неузнанным на родину ко дню новой свадьбы своей жены, является здесь участник троянского похода Одиссей. С этим сюжетом переплетена в «Одиссее» часть другого сюжета – о сыне, разыскивающем отца.

В античности «Одиссея» ценилась ниже «Илиады», однако вместе с ней служила основой воспитания. «Одиссея», как и «Илиада», дала материал теориям эпоса у И. В. Гёте, Ф. Шиллера, В. Гумбольдта. Русские переводы «Одиссеи» в прозе появляются с конца 18 в.; стихотворный перевод В. А. Жуковского – в 1849. Современный поэтический перевод «Одиссеи» принадлежит В. В. Вересаеву (опубликован посмертно в 1953).

Гомер  
обложка книги Один Один

В романе использованы мотивы мифологии и эпоса. Роман интересен для широкой аудитории любителей литературы по истории мифологии. Прекрасный литературный язык, динамический сюжет привлечет всех желающих отдохнуть за хорошей книгой.

Мунк Карл  
О Торстейне Морозе Саги Исландские  
Об Аудуне с Западных Фьордов Саги Исландские  
обложка книги Одиссея (пер. В. В. Вересаева) Одиссея (пер. В. В. Вересаева)

«Одиссея» (поэма о странствиях Одиссея), древне-греческая эпическая поэма, вместе с «Илиадой» приписываемая Гомеру. Законченная несколько позже «Илиады», «Одиссея» примыкает к ней, не составляя, однако, её прямого продолжения. В отличие от героической тематики «Илиады», «Одиссея» содержит преимущественно сказочный материал; в образе героя выделяются умственные и нравственные качества.

Героем широко распространённого в мировом фольклоре сюжета о муже, возвращающемся после долгих скитаний неузнанным на родину ко дню новой свадьбы своей жены, является здесь участник троянского похода Одиссей. С этим сюжетом переплетена в «Одиссее» часть другого сюжета — о сыне, разыскивающем отца.

В античности «Одиссея» ценилась ниже «Илиады», однако вместе с ней служила основой воспитания. «Одиссея», как и «Илиада», дала материал теориям эпоса у И. В. Гёте, Ф. Шиллера, В. Гумбольдта. Русские переводы «Одиссеи» в прозе появляются с конца 18 в.; стихотворный перевод В. А. Жуковского — в 1849. Современный поэтический перевод «Одиссеи» принадлежит В. В. Вересаеву (опубликован посмертно в 1953).

Гомер  
Одіссея

Гомер

Одіссея

© :) Homer, 800-700 BC

Джерело: Гомер. Одіссея. Х.: Фоліо, 2001 note 1. 547 с.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua), 2003

ЗМІСТ

стор.

К.С.Забарило. Гомерова «Одіссея» та її місце у світовій літературі note 2 3

Пісня перша День перший Рада богів. Афіна наставляє Телемаха 33

Пісня друга День другий і ранок третього дня Збори ітакійців. Телемахів од'їзд 50

Пісня третя День третій і четвертий до вечора п 'ятого дня В Пілосі 67

Пісня четверта Вечір п 'ятого дня і день шостий В Лакедемоні 87

Пісня п'ята День сьомий і далі до кінця тридцять першого дня Пліт Одіссеїв 118

Пісня шоста Тридцять другий день Прибуття Одіссея до феаків 138

Пісня сьома Вечір тридцять другого дня Одіссеїв прихід до Алкіноя 152

Пісня восьма День тридцять третій Одіссеєве перебування у феаків 165

Пісня дев'ята Вечір тридцять третього дня Розповідь Алкіноєві. Пригода в кіклопа 187

Пісня десята Вечір тридцять третього дня Пригоди в Еола, у лестригонів та в Кіркеї 211

Пісня одинадцята Вечір тридцять третього дня Жертви для виклику померлих 235

Пісня дванадцята Вечір тридцять третього дня Сирени, Скілла і Харібда, бики Геліоса 259

Пісня тринадцята Тридцять четвертий день і ранок тридцять п 'ятого Відплиття Одіссея з країни феаків і прибуття до Ітаки 278

Пісня чотирнадцята День тридцять п'ятий 296

Пісня п'ятнадцята Тридцять п 'ятий і тридцять шостий день; ранок тридцять сьомого Прибуття Телемаха до Евмея 317

Пісня шістнадцята День тридцять сьомий Упізнання Одіссея Телемахом 338

Пісня сімнадцята День тридцять восьмий Повернення Телемаха на Ітаку 357

Пісня вісімнадцята День тридцять восьмий Бій Одіссея з Іром навкулачки 380

Пісня дев'ятнадцята Вечір тридцять восьмого дня Зустріч Одіссея й Пенелопи. Умивання ніг 396

Пісня двадцята Ніч з тридцять восьмого на тридцять дев 'ятий день.

Вранці і опівдні тридцять дев 'ятого дня Перед убивством женихів 420

Пісня двадцять перша День тридцять дев 'ятий Лук Одіссеїв 435

Пісня двадцять друга День тридцять дев 'ятий Побиття женихів 452

Пісня двадцять третя Вечір тридцять дев 'ятого і ранок сорокового дня Пенелопа впізнає Одіссея 471

Пісня двадцять четверта Сороковий день Замирення 486
Примітки 507
Словник міфологічних імен та географічних назв 541
Бібліографічні відомості
ПІСНЯ ПЕРША
ЗМІСТ ПЕРШОЇ ПІСНІ
ДЕНЬ ПЕРШИЙ
Рада богів. Зібравшись на Олімпі, вони ухвалюють, щоб Одіссей, якого переслідує Посейдон і затримує німфа Каліпсо, повернувся нарешті у свою вітчизну, на острів Ітаку. Богиня Афіна, прибравши вигляд Мента, Одіссеєвого друга, з'являється синові Одіссея Телемахові й дає пораду поїхати до Пілоса і Спарти, щоб розвідати про батькову долю, радить йому також повиганяти женихів своєї матері Пенелопи, що господарюють в Одіссеєвім домі. Телемах після рішучої розмови з матір'ю і женихами лягає спати і мріє про подорож.
РАДА БОГІВ. АФІНА НАСТАВЛЯЄ ТЕЛЕМАХА
Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго
Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши,
Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив,
В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею,
5] Щоб і себе врятувать, і друзів додому вернути.
Та не вберіг він свого товариства, хоч як того прагнув.
Марно загинули всі через власне зухвальство безтямне:
З'їли, безумні, волів вони Гелія Гіперіона,
Що понад нами, – за те дня повернення він їх позбавив.
10] Дещо, богине, і нам розкажи про них, Зевсова доню.
Інші, кому пощастило уникнуть загибелі злої,
Дома були вже, війни й небезпеки на морі позбувшись.
Тільки його, що так прагнув отчизни своєї й дружини,
Німфа Каліпсо, владарка, тримала, в богинях пресвітла,
15] В гроті глибокім, бажаючи мати його чоловіком.
В круговороті часу, коли рік надійшов відповідний
І ухвалили боги повернутись йому до Ітаки,
Навіть і там, серед близьких і рідних, не міг він уникнуть
Скрути тяжкої. Тоді всі богове йому співчували,
20] Крім Посейдона, – гнівом його Одіссей богорівний
Вічно був гнаний, аж поки до рідного краю дістався.
Сам Посейдон у далеких тоді пробував ефіопів, –
У протилежних кінцях простягались поселення їхні, –
Де Гіперіон заходить, і там, де він сходить щоденно.
25] Там з баранів і биків гекатомби приймав він жертовні,
Там веселився на учтах. Тим часом інші богове
В Зевса, у домі його на Олімпі, всі разом зібрались.
Першим батько людей і богів тут слово промовив, –
В пам'яті серця його постав-бо Егіст бездоганний,
30] Вбитий Орестом палким, Агамемнона сином преславним.
Це він згадавши, з такими словами звернувсь до безсмертних:
«Горе! Як легко смертні тепер нас у всьому винують!
Зло – від богів, – вони кажуть, самі ж через власну зухвалість,
Всупереч долі, багато на себе нещасть накликають.
35] Так і Егіст проти долі дружину Атріда законну
Взяв за жону, а самого убив, щойно той повернувся.
Знав же й про згубу свою, бо завчасно до нього послали
Світлого ми дозорця Гермеса сказать, щоб не смів той
Ані Атріда вбивать, ні жони його брати за себе,
40] Бо за Атріда відомста відбудеться через Ореста,
Щойно змужніє й почне за рідним він краєм тужити.
Так йому мовив Гермес, та не зміг він на думку Егіста
Радою доброю вплинуть, – і той за все поплатився».
В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна:
45] «О Кроніде, наш батьку, ти наш володарю найвищий!
Справді, смертю такою поліг він цілком по заслузі.
Хай же так кожен загине, хто мав би таке учинити.
Та розривається серце за тим Одіссеєм розумним.
Він-бо, нещасний, від любих далеко на хвилею митім
50] Острові терпить біду, на тім пупі широкого моря.
Острів той лісом поріс, і живе там богиня в домівці,
Згубного донька Атланта, що глиб увесь знає у морі
Й сам міцними плечима тримає стовпи височенні
Ті, що й небо навколо, і землю усю підпирають.
55] В смутку затримує там бідолаху Атлантова донька,
Повними ласки й облуди словами всечасно чарує,
Тільки б свою він Ітаку забув. Одіссей же невтішно
Прагне узріти хоч дим, що над рідним підноситься краєм,
Потім і вмерти готовий. Невже і твого, олімпійцю,
60] Серця ласкавого це не зворушить? Чи не годив-бо
Жертвами щиро тобі Одіссей з кораблів аргів'янських
В Трої просторій? Чому ж одвертаєшся й досі од нього?»
Відповідаючи, Зевс, шо хмари збирає, промовив:
«Що за слова в тебе линуть, дитя, крізь зубів огорожу?
65] Богоподібного як же забути мені Одіссея?
Найрозумніший з людей він, з усіх найщедріші приносив
Жертви безсмертним богам, що простором небес володіють!
Та Посейдон-земледержець до нього всечасно палає
Гнівом невпинним за те, що кіклоп Поліфем богорівний
70] Ока позбавлений ним, а той же із інших кіклопів
Був найсильніший; німфа його породила Фооса,
Форкіна донька, державця в пустинному морі шумливім.
В гроті глибокім вона з Посейдоном колись поєдналась.
З того часу Посейдон, могутній землі потрясатель,
75] Хоч не убив Одіссея, то гонить від рідного краю.
Отже, давайте усі поміркуємо разом уважно,
Як Одіссея додому вернуть. Посейдон хай вгамує
Гнів свій, – не може-бо він проти спільної волі безсмертних
Вперто змагатися сам і один з усіма сперечатись».
80] В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна:
«О Кроніде, наш батьку, ти наш володарю найвищий!
Як і направду тепер до вподоби богам всеблаженним,
Щоб Одіссей велемудрий щасливо додому вернувся,
З вістю Гермеса, гінця світлосяйного, швидше пошлімо
85] Аж на Огігію, острів далекий, нехай там негайно
Німфі звістить пишнокосій ухвалу нашу незмінну,
Що Одіссей витривалий повинен додому вернутись.
Я ж до Ітаки пощу, щоб там в Одіссеєвім сині
Більшу збудити бадьорість і прагнення вкласти у серце,
90] Скликати довговолосих ахеїв на збори народні
Й вигнати всіх женихів, які убивають у нього
Цілі отари овець і повільних волів круторогих.
Потім пошлю його в Спарту і в Пілос, пісками укритий, –
Може, почує він щось про повернення любого батька
95] Й сам між чужими людьми собі доброї слави набуде».
Мовила так і до ніг золоті підв'язала підошви.
Гожі й нетлінні, що всюди із подувом вітру найлегшим –
І по воді, й по безкраїх просторах землі – її носять,
Спис бойовий у руки взяла з наконечником мідним,
100] Гострий, міцний і важкий, що ним побивала героїв
Шереги гнівом охоплена донька всевладного батька.
Кинулась летом швидким із високих вершин олімпійських,
Стала в ітакськім краю, при самих Одіссеєвих дверях,
Перед порогом надвірним, із списом в руці мідногострим,
105] Вигляд чужинця прибравши, тафійського ватага Мента.
Там женихів гордовитих застала. Перед дверима
Грою в кості якраз утішали своє вони серце,
Сидячи долі на шкурах волів, що самі ж повбивали.
Слуги меткі та окличники з ними: одні у кратерах
110] Воду мішали з вином, а другі дірчатими мили
Губками довгі столи й на середину їх виставляли,
Інші ж – м'яса на них розкладали шматки незліченні.
Перший з усіх Телемах боговидий богиню помітив.
Серцем засмучений, мовчки сидів він поміж женихами
И думкою батька собі уявляв благородного, як він
З'явиться раптом і всіх женихів повигонить із дому,
Честь свою верне і стане господарем власних маєтків.
Мислячи так, він сидів з женихами й Афіну побачив.
Кинувсь до входу він, сором відчувши в душі, що чужинець
120] Мусить так довго стоять під дверима. Наблизивсь до нього,
Взяв за правицю його, прийняв мідногострого списа
І, промовляючи, з словом до нього звернувся крилатим:
«Щастен будь, гостю, в цім краї ти прийнятий будеш привітно!
Сядь, пообідай, а потім розкажеш, чого тобі треба».
125] Мовивши це, йде вперед, а за ним – Паллада Афіна.
Щойно обоє зайшли вони в дім Одіссея високий,
Списа узяв він у неї, відніс під колону велику,
Вставив у тесаний списник – туди, де багато стояло
Інших списів Одіссея, в біді витривалого мужа.
130] В крісло, привівши її, посадив, полотниною вкрите,
Крісло ж красиве, різьблене, з маленьким підніжжям при ньому.
Сам на стільці біля неї узорчатім сів якнайдалі
Від женихів, щоб криком своїм не завадили гостю
їжу спокійно вживати, хоча й до зухвальців потрапив,
135] Та наодинці про батька відсутнього щось розпитати.
Воду служниця внесла в золотому чудовому глеку –
Руки вмивати – й поволі над срібним цеберком зливала;
Потім поставила стіл перед ними, обструганий рівно.
Хліба і страв розмаїтих їм ключниця вносить поважна,
140] Радо і щедро черпнувши з домашніх запасів багатих;
Різного м'яса їм чашник на блюдах поклав дерев'яних
Купами, й келихи він золоті перед ними поставив;
Часто й окличник до них підходив вина доливати.
Шумно в кімнату зухвалі зайшли женихи й посідали
і45] Поряд, один за одним, на стільцях і на кріслах високих;
Воду їм чисту на руки окличники стали зливати;
Свіжого хліба служниці наклали їм кошики повні;
Хлопчики аж по вінця напою влили у кратери,
Й руки до поданих страв одразу ж усі простягнули.
150] Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили,
Зразу ж і іншим серця женихів забуяли бажанням –
Співу і танців, адже найкраща то учти оздоба.
Фемію в руки окличник кіфару подав пречудову,
Мусив-бо він женихам і грати, й співать проти волі.
155] Пісню прекрасну почав він, по струнах ударивши злегка.
Саме тоді Телемах Афіні сказав ясноокій,
Голову близько схиливши, щоб інші його не почули:
«Гостю мій любий, не будеш гнівитись на те, що скажу я?
їм лиш одно на умі – самі лиш кіфари та співи.
160] Легко їм це, бо безкарно чужеє майно проїдають
Мужа, що білії кості його або десь під дощами
Тліють на суші, або їх десь хвиля морська коливає.
Тільки б узріли вони, що господар додому вернувся,
Всім би їм краще вже ноги прудкіші схотілося б мати,
165] Ніж на одіння коштовне чи золото тут багатіти.
Доля лиха загубила його, і ніякої втіхи
Нам вже немає, хоча й би сказав хто з живущих на світі,
Ніби він вернеться, – день повороту його вже загинув.
Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто:
170] Хто ти і звідки? З якого ти міста й родини якої?
Як ти прибув, на якім кораблі? Яку до Ітаки
Путь із тобою пройшли мореплавці? І що то за люди?
Ти ж бо не пішки, гадаю, до нашого краю дістався.
Щиро й одверто ще й те розкажи, щоб знав я напевно:
175] Вперше сюди ти приїхав чи гостем у батька мойого
Ти вже бував? Бо немало вчащало до нашого дому
Всякого люду, широкі-бо мав із людьми він стосунки».
Мовить до нього тоді ясноока богиня Афіна:
«Щиро й одверто на всі я тобі відповім запитання.
180] Ментом я звусь, Анхіала премудрого я величаюсь
Сином і правлю тафійським народом моїм веслолюбним.
Нині ж заїхав сюди кораблем із людьми я своїми,
Пливши по темному морю в країну людей іншомовних,
В місто Темесу, по мідь, а везу я залізо блискуче.
185] Свій корабель я поставив далеко від вашого міста,
В гавані Рейтрі, де поле під схилом Нейона лісистим.
Гордий я тим, що гістьми з твоїм батьком були ми взаємно
З давніх часів. Запитай у старого Лаерта-героя,
Якось зайшовши до нього. Та, кажуть, уже він до міста
190] Більше не ходить, а десь у полі далеко бідує,
Тільки служниця стара подає йому їсти і пити
В час, коли втомлені ноги додому він ледве дотягне,
Свій виноградник за день обходивши по схилах пологих.
Отже, прийшов я тепер, – чував-бо, що твій уже батько
195] Дома – боги його, видно, затримали десь у дорозі.
Ні, не вмер, ще живе на землі Одіссей богосвітлий!
Десь між живих він, лише забарився на морі широкім.
Дикі й жорстокі мужі десь на острові, хвилею митім,
Силою, мабуть, його проти волі тримають у себе.
:со Нині ж тобі провіщу, як на душу безсмертні поклали
Й як воно збутися має насправді усе, я гадаю,
Хоч не віщун я і з льоту пташок ворожити не вмію.
Отже, недовго йому від милої серцю вітчизни
Бути далеко, – й залізні його вже не втримають пута, –
205] Вмілий до всього, він знайде і спосіб додому вернутись.
Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто:
Справді рідним доводишся ти Одіссеєві сином?
Дуже лицем ти на нього й очима прекрасними схожий.
Часто за давніх часів ми один зустрічалися з одним
210] Ще перед тим, як подавсь він до Трої, куди з ним і інші –
Вицвіт аргеїв – на суднах своїх попливли крутобоких.
З того часу ні мене він, ні я Одіссея не бачив».
Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:
«Щиро, мій гостю, на всі я тобі відповім запитання.
215] Мати мені говорила, що ніби я син Одіссеїв, –
Сам я не знаю. Та й хто ж бо те знає, від кого родивсь він?
Був би щасливий я, більше б мав користі, сином родившись
Мужа, який при добрі своїм жив би до старості мирно.
Та серед смертних людей найнещасніший той, що, як кажуть,
220] Я народився від нього, – якщо вже ти хочеш це знати».
Мовить до нього тоді ясноока богиня Афіна:
«Видно, в майбутнім боги не залишать твойого без слави
Роду, коли породила такого, як ти, Пенелопа!
Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто:
225] Що за гульня тут? І що то за зборище? Нащо тобі це?
Що це – весілля чи учта? Не в складчину ж тут розгулялись?
Тільки, здається, вони вже надто зухвало учтують
В домі твоєму. Обуриться кожна людина розумна,
Хто б то сюди не зайшов і на сором отой не поглянув».
Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:
«Гостю, якщо ти поставив таке запитання, то знай же:
Був бездоганний колись цей будинок і повен достатку
В час, коли муж той отут іще пробував поміж нами.
Нині ж інакше схвалили боги, замисливши злеє.
235] Поміж усіх-бо людей зробили його невидимим.
Я ж бо не так сумував би, коли б і справді умер він,
Чи у троянській землі серед інших героїв загинув,
Чи, закінчивши війну, на руках би сконав він у друзів.
Пагорб могильний над ним насипали б там всеахеї.
240] Синові славу велику тоді б він зоставив навіки.
Гарпії ж нині його від нас одібрали безславно,
В безвість пішов він, без сліду пропав десь, мені залишивши
Сум і ридання. Та я не за ним лиш єдиним зітхаю
Й плачу, – боги мені й іншу печаль накинули злую:
245] Скільки на цих островах державців не є можновладних –
З Сами, Дуліхію й Закінту, густо укритого лісом,
Скільки їх тут не кермує, на цій кременистій Ітаці,
Всі мою сватають матір і дім мій нещадно грабують.
Шлюбу ж бридкого вона ні відкинуть не сміє, ні краю
250] їх домаганням не може покласти; вони ж об'їдають
Весь мій маєток і скоро й самого мене пошматують!»
Повна обурення, мовить до нього Паллада Афіна:
«Леле! То й справді тобі Одіссей, і понині відсутній,
Конче потрібен, щоб руки на зайд безсоромних накласти.
255] О, якби він повернувся додому і в перших воротях
Став із своїми списами двома, із щитом і в шоломі,
Знову такий же, яким його я побачив уперше
В час, коли в домі у нас їдою й питвом утішався
Він, повернувшись з Ефіри, від їла, сина Мермера, –
260] їздив якось Одіссей на своїм кораблі швидкоплиннім
Там смертоносного зілля шукати, щоб мідноокуті
Стріли намазувать ним. Та отрути не дав йому тої
Іл, бо боявся богів, одвічно над нами живущих.
Дав її тільки мій батько йому, бо любив його дуже.
265] Хай би отак Одіссей зустрів женихів безсоромних,
Коротковічні усі б вони стали тоді й гіркошлюбні!
Тільки в безсмертних богів лежить іще це на колінах –
Стане він помсту чинити за себе чи ні, повернувшись
В рідну оселю. А зараз тобі вже подумати треба,
270] Як би отих женихів із власного дому прогнати.
Отже, послухай тепер і візьми ці слова до уваги:
Завтра на збори усіх поскликавши героїв ахейських,
Все розкажи їм, – боги ж тут нехай тобі свідками будуть.
Потім від всіх женихів зажадай по домах розійтися;
275] Мати ж твоя, якщо знов її серце одруження прагне,
Хай повертається в дім до свого вельможного батька;
Там хай справлять весілля й багаті нехай приготують
Віно й дарунки, що любій належить одержати доньці.
Дам і тобі я пораду розумну, її ти послухай:
280] Кращий візьми корабель і, дванадцять гребців спорядивши,
їдь розпитати про батька, якого так довго немає, –
Може, почуєш од смертних що-небудь чи з уст Поголоски,
Вісниці Зевса, що людям чуток щонайбільше приносить;
В Пілосі ради спитай в богосвітлого Нестора спершу,
28:1 Звідти у Спарту заїдь до русявого ти Менелая,
Він-бо останній приїхав із мідянозбройних ахеїв.
Тільки почуєш, що батько живий і вернутися має,
Жди цілий рік і терпляче усі оті знось неподобства;
А як почуєш, що вмер він, що більше його вже немає,
290] Швидше додому вертайся, до милої серцю вітчизни,
Пагорб могильний насип і похорон справ урочистий,
Все як годиться, й тоді вже віддай свою матінку заміж.
Потім, коли ти закінчиш і зробиш усе, як я радив,
В серці своєму розваж і в думках обміркуй неодмінно,
295] Як у господі твоїй женихів повинищувать краще –
Підступом чи не ховаючись. Годі дитиною бути,
Виріс ти з цього давно, не в такому-бо ти уже віці.
Чи невідомо тобі, якої Орест богосвітлий
Слави зажив між людьми, помстившись на батькоубивці
100] Злому Егісті, що вбив славетного батька у нього?
Друже мій любий, я бачу, ти й рослий удавсь, і вродливий,
Будь же відважний, щоб доброї слави в потомках набути.
Я ж на швидкий корабель свій іти вже до друзів повинен, –
Мабуть, давно їм терпець уривається ждати на мене.
305] Ти ж подбай про своє й над моїми подумай словами».
Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:
«Так доброзичливо ти, мій гостю, до мене говориш,
Наче до сина отець, і порад я твоїх не забуду.
Трохи зостанься ще тут, хоч і дуже ти в путь поспішаєш.
310] Добре помийся у мене, дай милому серцю утіху,
Потім, радіючи духом, на свій корабель з подарунком
Підеш почесним; на спогад я річ тобі гарну й коштовну
Дам, як другові-гостю господар гостинний дарує».
В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна:
315] «Ні, не затримуй мене, поспішаю-бо нині в дорогу.
Дар же, що серцем ласкавим хотів ти мені дарувати,
Ще віддаси, коли знов повернусь, – повезу я додому
Дар дорогий і щось гідне й тобі подарую взаємно».
І непомітно тоді відійшла ясноока богиня,
320] Зникла, мов чайка та, в отвір для диму, силу й відвагу
В груди вдихнувши йому, і про батька він більше, як завжди,
Мусив згадати. Думками своїми розмисливши добре,
Серцем жахнувсь Телемах, у гостеві бога пізнавши.
Зразу ж у гурт женихів повертається муж богорівний.
325] Пісню славетний співав їм пісняр, а вони всі сиділи
Й слухали мовчки. Співав про сумне він повернення з Трої
Воїв ахейських, що їм призначила Паллада Афіна.
З верхніх покоїв своїх почула ті співи натхненні
Мудра Ікарія донька, багата умом Пенелопа.
330] Зверху по східцях високих зійшла вона вниз потихеньку,
Ще й не сама, з нею разом зійшли й дві служниці додолу.
До женихів увійшовши із ними, в жінках богосвітла,
Стала вона під одвірком, що дах підпирає надійно,
Лиця закрила собі білотканим, ясним покривалом;
335] В неї обабіч стояли обидві служниці дбайливі.
Вмившись сльозами, вона божественному мовить співцеві:
«Фемію, знаєш пісень ти багато, що смертних чарують,
Подвиги ними людей і богів уславляють аеди,
Сядь, заспівай нам одну з них, а гості послухають, мовчки
340] Чаші хиляючи. Тільки свою припини сумовиту
Пісню, вона-бо мені у грудях скорботою любе
Сповнює серце, – горе спіткало мене безутішне.
В вічному смутку спогадую голову я найдорожчу
Мужа, що слава його всю Елладу окрила і Аргос».
Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:
«Вірному, матінко люба, навіщо борониш співцеві
Тим нас втішати, до чого він прагне в думках? Не співці тут
Винні, а винен тут Зевс, що людям, які задля хліба
Тяжко працюють, те, що захоче, вкладає до серця.
350] Тож не дивуйся, коли він співа про недолю данаїв.
Смертні-бо люди звичайно таку вихваляють найбільше
Пісню, яка слухачів полонить найновішим звучанням.
Май же терпіння у серці й послухать наважся душею:
Справді, не сам Одіссей лише день повороту додому
355] Втратив у Трої, загинуло з ним іще й інших багато.
Краще до себе вертайся й пильнуй там своєї роботи,
Кросен своїх, веретен, та доглянь, щоб служниці у домі
Всі працювали як слід. А розмови вести – чоловіча
Справа, найбільше ж моя, бо єдиний я в домі господар».
360] Подиву повна, до себе вернулась тоді Пенелопа, –
Синове слово розумне їй глибоко в душу запало.
В горницю верхню вона із служницями разом ввійшовши,
За Одіссеєм, за мужем коханим, там плакала, доки
Сон їй солодкий на вії звела ясноока Афіна.
365] Галас тим часом зняли женихи в звечорілих покоях, –
Всі-бо жадали вони з Пенелопою ложе ділити.
Отже, почав Телемах тямовитий до них промовляти:
«Гей, женихи матусі моєї, занадто зухвалі!
Пиймо вино й досхочу веселімось, та нащо кричати
370] Голосно так! Чи не краще послухать чудової пісні
Мужа такого, як цей, що з богами рівняється в співах.
Завтра ми зранку, усі на міському зійшовшись майдані,
Збори почнем, і прямо я буду від вас вимагати
Дім мій покинуть. Про інші собі постарайтеся учти –
375] Власне майно проїдайте у кожного в домі по черзі.
А догідніше і краще здається вам тут залишатись,
Щоб лиш в одної людини добро марнувати безкарно, –
Все пожеріть! До богів я волатиму вічно живущих,
Поки сам Зевс на тім стане, щоб мали ви мзду по заслузі, –
380] Тут же, в цім домі, тоді загинете ви без відомсти!»
Так він сказав. А вони – аж губи погризли зубами,
Лиш дивувались, як сміливо став Телемах промовляти.
Саме тоді Антіной, син Евпейтів, озвався до нього:
«Мабуть, самі вже боги навчили тебе, Телемаху,
385] Звисока так розмовляти й зухвало поводитись з нами.
Тільки б не дав нам Кроніон державцем тебе на Ітаці,
Морем омитій, хоч маєш на неї з народження право!»
Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:
«Ти не гнівись, Антіною, на мене за те, що скажу я:
390] Я не від того, як зволив би Зевс мені це дарувати.
Ти ж не назвеш це найгіршим, що трапитись може людині?
Бути державцем – то зовсім не зле: відразу-бо в нього
Й дім багатіє, і сам набуває він більшої шани.
Тільки ж у нас, між ахеїв, на морем омитій Ітаці,
395] Інших державців багато ще є – і старих, і молодших, –
З них комусь влада перейде, як вмер Одіссей богосвітлий.
В себе ж один тільки я повновладним господарем буду
Дому і слуг, що для мене придбав Одіссей богосвітлий».
Тут Еврімах, син Поліба, у відповідь мовив до нього:
400] «В лоні богів, Телемаху, від нас ще заховано, мабуть,
Хто володарити буде на морем омитій Ітаці.
В домі ж своєму єдиний над власним добром ти господар.
Хто б це посмів силоміць у тебе майно одібрати,
Поки Ітака стоїть і люди на ній проживають!
405] Хтів би я, мій найдорожчий, спитати у тебе про гостя:
Звідки отой чоловік? Яку він отчизною славить
Землю? Якого він роду і де його нива отецька?
Звістку тобі він привіз про повернення батька чи, може,
Справи його особисті прибути сюди спонукали?
410] Надто раптово-бо зник він, знайомства із нами не ждавши.
З вигляду ж він на людину низького коліна не схожий».
Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:
«Ні, Еврімаху, на батька мені уже, мабуть, не ждати.
Я ні чуткам вже не вірю, що ніби він має вернутись,
415] Ні в віщуваннях не тішусь, яким довіряється мати,
Безліч провісників різних скликаючи в нашу оселю.
Гість же оцей – то приятель батьків, із Тафоса родом,
Мент на ім'я, назвався премудрого він Анхіала
Сином і править тафійським народом своїм веслолюбним».
420] Так відповів Телемах, хоч безсмертну впізнав він богиню.
Тішитись танцями знов почали вони й співом, що млостю
Сповнював їх, і так вечорової ждали години.
Поки вони веселились, то й вечір насунувся темний.
Тільки аж спати схотівши, вони розійшлись по домівках.
425] Гарним подвір'ям тоді й Телемах до високих подався
Спальних покоїв, що їх збудував він на видному місці, –
З серцем, повним думок, до свого він наблизився ложа.
Вслід йому з факелом в кожній руці увійшла домовита
Опсова донька, стара Евріклея, Пейсенора внука.
430] Власним коштом Лаерт відкупив її в час, коли зовсім
Юна була вона, двадцять за неї волів заплативши;
В домі так само її шанував, як і жінку дбайливу.
Ложа її не ділив, проте, щоб не гнівити дружину.
Йшла вона з факелом в кожній руці. Телемаха ж любила
435] Більше, ніж інші служниці, бо змалку його доглядала.
Двері тоді відчинив він в доладно збудовану спальню,
Сів на постелі і, знявши хітон м'якотканий із себе,
Кинув цю одіж на руки послужливій няні старенькій.
Склавши старанно хітон і розгладивши, де він зібгався,
440] Няня його на кілок при різьбленім повісила ліжку.
Вийшла із спальні, узявши за срібне кільце, причинила
Двері і ременем засув знадвору засунула тихо.
Руном овечим укритий, всю ніч Телемах, на постелі
Лежачи, думав про путь, в яку закликала Афіна.
 
Одіссея

Гомер

Одіссея

© :) Homer, 800-700 BC

Джерело: Гомер. Одіссея. Х.: Фоліо, 2001 note 1. 547 с.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua), 2003

ЗМІСТ

стор.

К.С.Забарило. Гомерова «Одіссея» та її місце у світовій літературі note 2 3

Пісня перша День перший Рада богів. Афіна наставляє Телемаха 33

Пісня друга День другий і ранок третього дня Збори ітакійців. Телемахів од'їзд 50

Пісня третя День третій і четвертий до вечора п 'ятого дня В Пілосі 67

Пісня четверта Вечір п 'ятого дня і день шостий В Лакедемоні 87

Пісня п'ята День сьомий і далі до кінця тридцять першого дня Пліт Одіссеїв 118

Пісня шоста Тридцять другий день Прибуття Одіссея до феаків 138

Пісня сьома Вечір тридцять другого дня Одіссеїв прихід до Алкіноя 152

Пісня восьма День тридцять третій Одіссеєве перебування у феаків 165

Пісня дев'ята Вечір тридцять третього дня Розповідь Алкіноєві. Пригода в кіклопа 187

Пісня десята Вечір тридцять третього дня Пригоди в Еола, у лестригонів та в Кіркеї 211

Пісня одинадцята Вечір тридцять третього дня Жертви для виклику померлих 235

Пісня дванадцята Вечір тридцять третього дня Сирени, Скілла і Харібда, бики Геліоса 259

Пісня тринадцята Тридцять четвертий день і ранок тридцять п 'ятого Відплиття Одіссея з країни феаків і прибуття до Ітаки 278

Пісня чотирнадцята День тридцять п'ятий 296

Пісня п'ятнадцята Тридцять п 'ятий і тридцять шостий день; ранок тридцять сьомого Прибуття Телемаха до Евмея 317

Пісня шістнадцята День тридцять сьомий Упізнання Одіссея Телемахом 338

Пісня сімнадцята День тридцять восьмий Повернення Телемаха на Ітаку 357

Пісня вісімнадцята День тридцять восьмий Бій Одіссея з Іром навкулачки 380

Пісня дев'ятнадцята Вечір тридцять восьмого дня Зустріч Одіссея й Пенелопи. Умивання ніг 396

Пісня двадцята Ніч з тридцять восьмого на тридцять дев 'ятий день.

Вранці і опівдні тридцять дев 'ятого дня Перед убивством женихів 420

Пісня двадцять перша День тридцять дев 'ятий Лук Одіссеїв 435

Пісня двадцять друга День тридцять дев 'ятий Побиття женихів 452

Пісня двадцять третя Вечір тридцять дев 'ятого і ранок сорокового дня Пенелопа впізнає Одіссея 471

Пісня двадцять четверта Сороковий день Замирення 486
Примітки 507
Словник міфологічних імен та географічних назв 541
Бібліографічні відомості
ПІСНЯ ПЕРША
ЗМІСТ ПЕРШОЇ ПІСНІ
ДЕНЬ ПЕРШИЙ
Рада богів. Зібравшись на Олімпі, вони ухвалюють, щоб Одіссей, якого переслідує Посейдон і затримує німфа Каліпсо, повернувся нарешті у свою вітчизну, на острів Ітаку. Богиня Афіна, прибравши вигляд Мента, Одіссеєвого друга, з'являється синові Одіссея Телемахові й дає пораду поїхати до Пілоса і Спарти, щоб розвідати про батькову долю, радить йому також повиганяти женихів своєї матері Пенелопи, що господарюють в Одіссеєвім домі. Телемах після рішучої розмови з матір'ю і женихами лягає спати і мріє про подорож.
РАДА БОГІВ. АФІНА НАСТАВЛЯЄ ТЕЛЕМАХА
Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго
Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши,
Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив,
В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею,
5] Щоб і себе врятувать, і друзів додому вернути.
Та не вберіг він свого товариства, хоч як того прагнув.
Марно загинули всі через власне зухвальство безтямне:
З'їли, безумні, волів вони Гелія Гіперіона,
Що понад нами, – за те дня повернення він їх позбавив.
10] Дещо, богине, і нам розкажи про них, Зевсова доню.
Інші, кому пощастило уникнуть загибелі злої,
Дома були вже, війни й небезпеки на морі позбувшись.
Тільки його, що так прагнув отчизни своєї й дружини,
Німфа Каліпсо, владарка, тримала, в богинях пресвітла,
15] В гроті глибокім, бажаючи мати його чоловіком.
В круговороті часу, коли рік надійшов відповідний
І ухвалили боги повернутись йому до Ітаки,
Навіть і там, серед близьких і рідних, не міг він уникнуть
Скрути тяжкої. Тоді всі богове йому співчували,
20] Крім Посейдона, – гнівом його Одіссей богорівний
Вічно був гнаний, аж поки до рідного краю дістався.
Сам Посейдон у далеких тоді пробував ефіопів, –
У протилежних кінцях простягались поселення їхні, –
Де Гіперіон заходить, і там, де він сходить щоденно.
25] Там з баранів і биків гекатомби приймав він жертовні,
Там веселився на учтах. Тим часом інші богове
В Зевса, у домі його на Олімпі, всі разом зібрались.
Першим батько людей і богів тут слово промовив, –
В пам'яті серця його постав-бо Егіст бездоганний,
30] Вбитий Орестом палким, Агамемнона сином преславним.
Це він згадавши, з такими словами звернувсь до безсмертних:
«Горе! Як легко смертні тепер нас у всьому винують!
Зло – від богів, – вони кажуть, самі ж через власну зухвалість,
Всупереч долі, багато на себе нещасть накликають.
35] Так і Егіст проти долі дружину Атріда законну
Взяв за жону, а самого убив, щойно той повернувся.
Знав же й про згубу свою, бо завчасно до нього послали
Світлого ми дозорця Гермеса сказать, щоб не смів той
Ані Атріда вбивать, ні жони його брати за себе,
40] Бо за Атріда відомста відбудеться через Ореста,
Щойно змужніє й почне за рідним він краєм тужити.
Так йому мовив Гермес, та не зміг він на думку Егіста
Радою доброю вплинуть, – і той за все поплатився».
В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна:
45] «О Кроніде, наш батьку, ти наш володарю найвищий!
Справді, смертю такою поліг він цілком по заслузі.
Хай же так кожен загине, хто мав би таке учинити.
Та розривається серце за тим Одіссеєм розумним.
Він-бо, нещасний, від любих далеко на хвилею митім
50] Острові терпить біду, на тім пупі широкого моря.
Острів той лісом поріс, і живе там богиня в домівці,
Згубного донька Атланта, що глиб увесь знає у морі
Й сам міцними плечима тримає стовпи височенні
Ті, що й небо навколо, і землю усю підпирають.
55] В смутку затримує там бідолаху Атлантова донька,
Повними ласки й облуди словами всечасно чарує,
Тільки б свою він Ітаку забув. Одіссей же невтішно
Прагне узріти хоч дим, що над рідним підноситься краєм,
Потім і вмерти готовий. Невже і твого, олімпійцю,
60] Серця ласкавого це не зворушить? Чи не годив-бо
Жертвами щиро тобі Одіссей з кораблів аргів'янських
В Трої просторій? Чому ж одвертаєшся й досі од нього?»
Відповідаючи, Зевс, шо хмари збирає, промовив:
«Що за слова в тебе линуть, дитя, крізь зубів огорожу?
65] Богоподібного як же забути мені Одіссея?
Найрозумніший з людей він, з усіх найщедріші приносив
Жертви безсмертним богам, що простором небес володіють!
Та Посейдон-земледержець до нього всечасно палає
Гнівом невпинним за те, що кіклоп Поліфем богорівний
70] Ока позбавлений ним, а той же із інших кіклопів
Був найсильніший; німфа його породила Фооса,
Форкіна донька, державця в пустинному морі шумливім.
В гроті глибокім вона з Посейдоном колись поєдналась.
З того часу Посейдон, могутній землі потрясатель,
75] Хоч не убив Одіссея, то гонить від рідного краю.
Отже, давайте усі поміркуємо разом уважно,
Як Одіссея додому вернуть. Посейдон хай вгамує
Гнів свій, – не може-бо він проти спільної волі безсмертних
Вперто змагатися сам і один з усіма сперечатись».
80] В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна:
«О Кроніде, наш батьку, ти наш володарю найвищий!
Як і направду тепер до вподоби богам всеблаженним,
Щоб Одіссей велемудрий щасливо додому вернувся,
З вістю Гермеса, гінця світлосяйного, швидше пошлімо
85] Аж на Огігію, острів далекий, нехай там негайно
Німфі звістить пишнокосій ухвалу нашу незмінну,
Що Одіссей витривалий повинен додому вернутись.
Я ж до Ітаки пощу, щоб там в Одіссеєвім сині
Більшу збудити бадьорість і прагнення вкласти у серце,
90] Скликати довговолосих ахеїв на збори народні
Й вигнати всіх женихів, які убивають у нього
Цілі отари овець і повільних волів круторогих.
Потім пошлю його в Спарту і в Пілос, пісками укритий, –
Може, почує він щось про повернення любого батька
95] Й сам між чужими людьми собі доброї слави набуде».
Мовила так і до ніг золоті підв'язала підошви.
Гожі й нетлінні, що всюди із подувом вітру найлегшим –
І по воді, й по безкраїх просторах землі – її носять,
Спис бойовий у руки взяла з наконечником мідним,
100] Гострий, міцний і важкий, що ним побивала героїв
Шереги гнівом охоплена донька всевладного батька.
Кинулась летом швидким із високих вершин олімпійських,
Стала в ітакськім краю, при самих Одіссеєвих дверях,
Перед порогом надвірним, із списом в руці мідногострим,
105] Вигляд чужинця прибравши, тафійського ватага Мента.
Там женихів гордовитих застала. Перед дверима
Грою в кості якраз утішали своє вони серце,
Сидячи долі на шкурах волів, що самі ж повбивали.
Слуги меткі та окличники з ними: одні у кратерах
110] Воду мішали з вином, а другі дірчатими мили
Губками довгі столи й на середину їх виставляли,
Інші ж – м'яса на них розкладали шматки незліченні.
Перший з усіх Телемах боговидий богиню помітив.
Серцем засмучений, мовчки сидів він поміж женихами
И думкою батька собі уявляв благородного, як він
З'явиться раптом і всіх женихів повигонить із дому,
Честь свою верне і стане господарем власних маєтків.
Мислячи так, він сидів з женихами й Афіну побачив.
Кинувсь до входу він, сором відчувши в душі, що чужинець
120] Мусить так довго стоять під дверима. Наблизивсь до нього,
Взяв за правицю його, прийняв мідногострого списа
І, промовляючи, з словом до нього звернувся крилатим:
«Щастен будь, гостю, в цім краї ти прийнятий будеш привітно!
Сядь, пообідай, а потім розкажеш, чого тобі треба».
125] Мовивши це, йде вперед, а за ним – Паллада Афіна.
Щойно обоє зайшли вони в дім Одіссея високий,
Списа узяв він у неї, відніс під колону велику,
Вставив у тесаний списник – туди, де багато стояло
Інших списів Одіссея, в біді витривалого мужа.
130] В крісло, привівши її, посадив, полотниною вкрите,
Крісло ж красиве, різьблене, з маленьким підніжжям при ньому.
Сам на стільці біля неї узорчатім сів якнайдалі
Від женихів, щоб криком своїм не завадили гостю
їжу спокійно вживати, хоча й до зухвальців потрапив,
135] Та наодинці про батька відсутнього щось розпитати.
Воду служниця внесла в золотому чудовому глеку –
Руки вмивати – й поволі над срібним цеберком зливала;
Потім поставила стіл перед ними, обструганий рівно.
Хліба і страв розмаїтих їм ключниця вносить поважна,
140] Радо і щедро черпнувши з домашніх запасів багатих;
Різного м'яса їм чашник на блюдах поклав дерев'яних
Купами, й келихи він золоті перед ними поставив;
Часто й окличник до них підходив вина доливати.
Шумно в кімнату зухвалі зайшли женихи й посідали
і45] Поряд, один за одним, на стільцях і на кріслах високих;
Воду їм чисту на руки окличники стали зливати;
Свіжого хліба служниці наклали їм кошики повні;
Хлопчики аж по вінця напою влили у кратери,
Й руки до поданих страв одразу ж усі простягнули.
150] Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили,
Зразу ж і іншим серця женихів забуяли бажанням –
Співу і танців, адже найкраща то учти оздоба.
Фемію в руки окличник кіфару подав пречудову,
Мусив-бо він женихам і грати, й співать проти волі.
155] Пісню прекрасну почав він, по струнах ударивши злегка.
Саме тоді Телемах Афіні сказав ясноокій,
Голову близько схиливши, щоб інші його не почули:
«Гостю мій любий, не будеш гнівитись на те, що скажу я?
їм лиш одно на умі – самі лиш кіфари та співи.
160] Легко їм це, бо безкарно чужеє майно проїдають
Мужа, що білії кості його або десь під дощами
Тліють на суші, або їх десь хвиля морська коливає.
Тільки б узріли вони, що господар додому вернувся,
Всім би їм краще вже ноги прудкіші схотілося б мати,
165] Ніж на одіння коштовне чи золото тут багатіти.
Доля лиха загубила його, і ніякої втіхи
Нам вже немає, хоча й би сказав хто з живущих на світі,
Ніби він вернеться, – день повороту його вже загинув.
Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто:
170] Хто ти і звідки? З якого ти міста й родини якої?
Як ти прибув, на якім кораблі? Яку до Ітаки
Путь із тобою пройшли мореплавці? І що то за люди?
Ти ж бо не пішки, гадаю, до нашого краю дістався.
Щиро й одверто ще й те розкажи, щоб знав я напевно:
175] Вперше сюди ти приїхав чи гостем у батька мойого
Ти вже бував? Бо немало вчащало до нашого дому
Всякого люду, широкі-бо мав із людьми він стосунки».
Мовить до нього тоді ясноока богиня Афіна:
«Щиро й одверто на всі я тобі відповім запитання.
180] Ментом я звусь, Анхіала премудрого я величаюсь
Сином і правлю тафійським народом моїм веслолюбним.
Нині ж заїхав сюди кораблем із людьми я своїми,
Пливши по темному морю в країну людей іншомовних,
В місто Темесу, по мідь, а везу я залізо блискуче.
185] Свій корабель я поставив далеко від вашого міста,
В гавані Рейтрі, де поле під схилом Нейона лісистим.
Гордий я тим, що гістьми з твоїм батьком були ми взаємно
З давніх часів. Запитай у старого Лаерта-героя,
Якось зайшовши до нього. Та, кажуть, уже він до міста
190] Більше не ходить, а десь у полі далеко бідує,
Тільки служниця стара подає йому їсти і пити
В час, коли втомлені ноги додому він ледве дотягне,
Свій виноградник за день обходивши по схилах пологих.
Отже, прийшов я тепер, – чував-бо, що твій уже батько
195] Дома – боги його, видно, затримали десь у дорозі.
Ні, не вмер, ще живе на землі Одіссей богосвітлий!
Десь між живих він, лише забарився на морі широкім.
Дикі й жорстокі мужі десь на острові, хвилею митім,
Силою, мабуть, його проти волі тримають у себе.
:со Нині ж тобі провіщу, як на душу безсмертні поклали
Й як воно збутися має насправді усе, я гадаю,
Хоч не віщун я і з льоту пташок ворожити не вмію.
Отже, недовго йому від милої серцю вітчизни
Бути далеко, – й залізні його вже не втримають пута, –
205] Вмілий до всього, він знайде і спосіб додому вернутись.
Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто:
Справді рідним доводишся ти Одіссеєві сином?
Дуже лицем ти на нього й очима прекрасними схожий.
Часто за давніх часів ми один зустрічалися з одним
210] Ще перед тим, як подавсь він до Трої, куди з ним і інші –
Вицвіт аргеїв – на суднах своїх попливли крутобоких.
З того часу ні мене він, ні я Одіссея не бачив».
Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:
«Щиро, мій гостю, на всі я тобі відповім запитання.
215] Мати мені говорила, що ніби я син Одіссеїв, –
Сам я не знаю. Та й хто ж бо те знає, від кого родивсь він?
Був би щасливий я, більше б мав користі, сином родившись
Мужа, який при добрі своїм жив би до старості мирно.
Та серед смертних людей найнещасніший той, що, як кажуть,
220] Я народився від нього, – якщо вже ти хочеш це знати».
Мовить до нього тоді ясноока богиня Афіна:
«Видно, в майбутнім боги не залишать твойого без слави
Роду, коли породила такого, як ти, Пенелопа!
Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто:
225] Що за гульня тут? І що то за зборище? Нащо тобі це?
Що це – весілля чи учта? Не в складчину ж тут розгулялись?
Тільки, здається, вони вже надто зухвало учтують
В домі твоєму. Обуриться кожна людина розумна,
Хто б то сюди не зайшов і на сором отой не поглянув».
Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:
«Гостю, якщо ти поставив таке запитання, то знай же:
Був бездоганний колись цей будинок і повен достатку
В час, коли муж той отут іще пробував поміж нами.
Нині ж інакше схвалили боги, замисливши злеє.
235] Поміж усіх-бо людей зробили його невидимим.
Я ж бо не так сумував би, коли б і справді умер він,
Чи у троянській землі серед інших героїв загинув,
Чи, закінчивши війну, на руках би сконав він у друзів.
Пагорб могильний над ним насипали б там всеахеї.
240] Синові славу велику тоді б він зоставив навіки.
Гарпії ж нині його від нас одібрали безславно,
В безвість пішов він, без сліду пропав десь, мені залишивши
Сум і ридання. Та я не за ним лиш єдиним зітхаю
Й плачу, – боги мені й іншу печаль накинули злую:
245] Скільки на цих островах державців не є можновладних –
З Сами, Дуліхію й Закінту, густо укритого лісом,
Скільки їх тут не кермує, на цій кременистій Ітаці,
Всі мою сватають матір і дім мій нещадно грабують.
Шлюбу ж бридкого вона ні відкинуть не сміє, ні краю
250] їх домаганням не може покласти; вони ж об'їдають
Весь мій маєток і скоро й самого мене пошматують!»
Повна обурення, мовить до нього Паллада Афіна:
«Леле! То й справді тобі Одіссей, і понині відсутній,
Конче потрібен, щоб руки на зайд безсоромних накласти.
255] О, якби він повернувся додому і в перших воротях
Став із своїми списами двома, із щитом і в шоломі,
Знову такий же, яким його я побачив уперше
В час, коли в домі у нас їдою й питвом утішався
Він, повернувшись з Ефіри, від їла, сина Мермера, –
260] їздив якось Одіссей на своїм кораблі швидкоплиннім
Там смертоносного зілля шукати, щоб мідноокуті
Стріли намазувать ним. Та отрути не дав йому тої
Іл, бо боявся богів, одвічно над нами живущих.
Дав її тільки мій батько йому, бо любив його дуже.
265] Хай би отак Одіссей зустрів женихів безсоромних,
Коротковічні усі б вони стали тоді й гіркошлюбні!
Тільки в безсмертних богів лежить іще це на колінах –
Стане він помсту чинити за себе чи ні, повернувшись
В рідну оселю. А зараз тобі вже подумати треба,
270] Як би отих женихів із власного дому прогнати.
Отже, послухай тепер і візьми ці слова до уваги:
Завтра на збори усіх поскликавши героїв ахейських,
Все розкажи їм, – боги ж тут нехай тобі свідками будуть.
Потім від всіх женихів зажадай по домах розійтися;
275] Мати ж твоя, якщо знов її серце одруження прагне,
Хай повертається в дім до свого вельможного батька;
Там хай справлять весілля й багаті нехай приготують
Віно й дарунки, що любій належить одержати доньці.
Дам і тобі я пораду розумну, її ти послухай:
280] Кращий візьми корабель і, дванадцять гребців спорядивши,
їдь розпитати про батька, якого так довго немає, –
Може, почуєш од смертних що-небудь чи з уст Поголоски,
Вісниці Зевса, що людям чуток щонайбільше приносить;
В Пілосі ради спитай в богосвітлого Нестора спершу,
28:1 Звідти у Спарту заїдь до русявого ти Менелая,
Він-бо останній приїхав із мідянозбройних ахеїв.
Тільки почуєш, що батько живий і вернутися має,
Жди цілий рік і терпляче усі оті знось неподобства;
А як почуєш, що вмер він, що більше його вже немає,
290] Швидше додому вертайся, до милої серцю вітчизни,
Пагорб могильний насип і похорон справ урочистий,
Все як годиться, й тоді вже віддай свою матінку заміж.
Потім, коли ти закінчиш і зробиш усе, як я радив,
В серці своєму розваж і в думках обміркуй неодмінно,
295] Як у господі твоїй женихів повинищувать краще –
Підступом чи не ховаючись. Годі дитиною бути,
Виріс ти з цього давно, не в такому-бо ти уже віці.
Чи невідомо тобі, якої Орест богосвітлий
Слави зажив між людьми, помстившись на батькоубивці
100] Злому Егісті, що вбив славетного батька у нього?
Друже мій любий, я бачу, ти й рослий удавсь, і вродливий,
Будь же відважний, щоб доброї слави в потомках набути.
Я ж на швидкий корабель свій іти вже до друзів повинен, –
Мабуть, давно їм терпець уривається ждати на мене.
305] Ти ж подбай про своє й над моїми подумай словами».
Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:
«Так доброзичливо ти, мій гостю, до мене говориш,
Наче до сина отець, і порад я твоїх не забуду.
Трохи зостанься ще тут, хоч і дуже ти в путь поспішаєш.
310] Добре помийся у мене, дай милому серцю утіху,
Потім, радіючи духом, на свій корабель з подарунком
Підеш почесним; на спогад я річ тобі гарну й коштовну
Дам, як другові-гостю господар гостинний дарує».
В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна:
315] «Ні, не затримуй мене, поспішаю-бо нині в дорогу.
Дар же, що серцем ласкавим хотів ти мені дарувати,
Ще віддаси, коли знов повернусь, – повезу я додому
Дар дорогий і щось гідне й тобі подарую взаємно».
І непомітно тоді відійшла ясноока богиня,
320] Зникла, мов чайка та, в отвір для диму, силу й відвагу
В груди вдихнувши йому, і про батька він більше, як завжди,
Мусив згадати. Думками своїми розмисливши добре,
Серцем жахнувсь Телемах, у гостеві бога пізнавши.
Зразу ж у гурт женихів повертається муж богорівний.
325] Пісню славетний співав їм пісняр, а вони всі сиділи
Й слухали мовчки. Співав про сумне він повернення з Трої
Воїв ахейських, що їм призначила Паллада Афіна.
З верхніх покоїв своїх почула ті співи натхненні
Мудра Ікарія донька, багата умом Пенелопа.
330] Зверху по східцях високих зійшла вона вниз потихеньку,
Ще й не сама, з нею разом зійшли й дві служниці додолу.
До женихів увійшовши із ними, в жінках богосвітла,
Стала вона під одвірком, що дах підпирає надійно,
Лиця закрила собі білотканим, ясним покривалом;
335] В неї обабіч стояли обидві служниці дбайливі.
Вмившись сльозами, вона божественному мовить співцеві:
«Фемію, знаєш пісень ти багато, що смертних чарують,
Подвиги ними людей і богів уславляють аеди,
Сядь, заспівай нам одну з них, а гості послухають, мовчки
340] Чаші хиляючи. Тільки свою припини сумовиту
Пісню, вона-бо мені у грудях скорботою любе
Сповнює серце, – горе спіткало мене безутішне.
В вічному смутку спогадую голову я найдорожчу
Мужа, що слава його всю Елладу окрила і Аргос».
Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:
«Вірному, матінко люба, навіщо борониш співцеві
Тим нас втішати, до чого він прагне в думках? Не співці тут
Винні, а винен тут Зевс, що людям, які задля хліба
Тяжко працюють, те, що захоче, вкладає до серця.
350] Тож не дивуйся, коли він співа про недолю данаїв.
Смертні-бо люди звичайно таку вихваляють найбільше
Пісню, яка слухачів полонить найновішим звучанням.
Май же терпіння у серці й послухать наважся душею:
Справді, не сам Одіссей лише день повороту додому
355] Втратив у Трої, загинуло з ним іще й інших багато.
Краще до себе вертайся й пильнуй там своєї роботи,
Кросен своїх, веретен, та доглянь, щоб служниці у домі
Всі працювали як слід. А розмови вести – чоловіча
Справа, найбільше ж моя, бо єдиний я в домі господар».
360] Подиву повна, до себе вернулась тоді Пенелопа, –
Синове слово розумне їй глибоко в душу запало.
В горницю верхню вона із служницями разом ввійшовши,
За Одіссеєм, за мужем коханим, там плакала, доки
Сон їй солодкий на вії звела ясноока Афіна.
365] Галас тим часом зняли женихи в звечорілих покоях, –
Всі-бо жадали вони з Пенелопою ложе ділити.
Отже, почав Телемах тямовитий до них промовляти:
«Гей, женихи матусі моєї, занадто зухвалі!
Пиймо вино й досхочу веселімось, та нащо кричати
370] Голосно так! Чи не краще послухать чудової пісні
Мужа такого, як цей, що з богами рівняється в співах.
Завтра ми зранку, усі на міському зійшовшись майдані,
Збори почнем, і прямо я буду від вас вимагати
Дім мій покинуть. Про інші собі постарайтеся учти –
375] Власне майно проїдайте у кожного в домі по черзі.
А догідніше і краще здається вам тут залишатись,
Щоб лиш в одної людини добро марнувати безкарно, –
Все пожеріть! До богів я волатиму вічно живущих,
Поки сам Зевс на тім стане, щоб мали ви мзду по заслузі, –
380] Тут же, в цім домі, тоді загинете ви без відомсти!»
Так він сказав. А вони – аж губи погризли зубами,
Лиш дивувались, як сміливо став Телемах промовляти.
Саме тоді Антіной, син Евпейтів, озвався до нього:
«Мабуть, самі вже боги навчили тебе, Телемаху,
385] Звисока так розмовляти й зухвало поводитись з нами.
Тільки б не дав нам Кроніон державцем тебе на Ітаці,
Морем омитій, хоч маєш на неї з народження право!»
Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:
«Ти не гнівись, Антіною, на мене за те, що скажу я:
390] Я не від того, як зволив би Зевс мені це дарувати.
Ти ж не назвеш це найгіршим, що трапитись може людині?
Бути державцем – то зовсім не зле: відразу-бо в нього
Й дім багатіє, і сам набуває він більшої шани.
Тільки ж у нас, між ахеїв, на морем омитій Ітаці,
395] Інших державців багато ще є – і старих, і молодших, –
З них комусь влада перейде, як вмер Одіссей богосвітлий.
В себе ж один тільки я повновладним господарем буду
Дому і слуг, що для мене придбав Одіссей богосвітлий».
Тут Еврімах, син Поліба, у відповідь мовив до нього:
400] «В лоні богів, Телемаху, від нас ще заховано, мабуть,
Хто володарити буде на морем омитій Ітаці.
В домі ж своєму єдиний над власним добром ти господар.
Хто б це посмів силоміць у тебе майно одібрати,
Поки Ітака стоїть і люди на ній проживають!
405] Хтів би я, мій найдорожчий, спитати у тебе про гостя:
Звідки отой чоловік? Яку він отчизною славить
Землю? Якого він роду і де його нива отецька?
Звістку тобі він привіз про повернення батька чи, може,
Справи його особисті прибути сюди спонукали?
410] Надто раптово-бо зник він, знайомства із нами не ждавши.
З вигляду ж він на людину низького коліна не схожий».
Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:
«Ні, Еврімаху, на батька мені уже, мабуть, не ждати.
Я ні чуткам вже не вірю, що ніби він має вернутись,
415] Ні в віщуваннях не тішусь, яким довіряється мати,
Безліч провісників різних скликаючи в нашу оселю.
Гість же оцей – то приятель батьків, із Тафоса родом,
Мент на ім'я, назвався премудрого він Анхіала
Сином і править тафійським народом своїм веслолюбним».
420] Так відповів Телемах, хоч безсмертну впізнав він богиню.
Тішитись танцями знов почали вони й співом, що млостю
Сповнював їх, і так вечорової ждали години.
Поки вони веселились, то й вечір насунувся темний.
Тільки аж спати схотівши, вони розійшлись по домівках.
425] Гарним подвір'ям тоді й Телемах до високих подався
Спальних покоїв, що їх збудував він на видному місці, –
З серцем, повним думок, до свого він наблизився ложа.
Вслід йому з факелом в кожній руці увійшла домовита
Опсова донька, стара Евріклея, Пейсенора внука.
430] Власним коштом Лаерт відкупив її в час, коли зовсім
Юна була вона, двадцять за неї волів заплативши;
В домі так само її шанував, як і жінку дбайливу.
Ложа її не ділив, проте, щоб не гнівити дружину.
Йшла вона з факелом в кожній руці. Телемаха ж любила
435] Більше, ніж інші служниці, бо змалку його доглядала.
Двері тоді відчинив він в доладно збудовану спальню,
Сів на постелі і, знявши хітон м'якотканий із себе,
Кинув цю одіж на руки послужливій няні старенькій.
Склавши старанно хітон і розгладивши, де він зібгався,
440] Няня його на кілок при різьбленім повісила ліжку.
Вийшла із спальні, узявши за срібне кільце, причинила
Двері і ременем засув знадвору засунула тихо.
Руном овечим укритий, всю ніч Телемах, на постелі
Лежачи, думав про путь, в яку закликала Афіна.
Гомер  
О повѣрьяхъ, суевѣріях и предразсудкахъ русскаго народа Даль Владиміръ Ивановичъ  
обложка книги О поверьях, суевериях и предрассудках русского народа О поверьях, суевериях и предрассудках русского народа

Открыв книгу "О поверьях, суевериях и предрассудках русского народа", вы попадаете в загадочный мистический мир наших предков. Вы познакомитесь с домовыми и лешими, водяными и оборотнями, русалками и ведьмами, узнаете о порчах, заговорах и гаданиях, приметах и суевериях.

Иванович Даль Владимир  
обложка книги Олимпийские боги Олимпийские боги

Олимпийские боги, или олимпийцы, в древнегреческой мифологии – боги третьего поколения, обитавшие на горе Олимп, дети Кроноса и Реи. Среди них Зевс, Гера, Посейдон, Афина, Афродита, Аполлон, Артемида, Дионис и др. Эта книга увлекательно и обстоятельно повествует об их подвигах и приключениях.

Кун Николай Альбертович  
обложка книги Олимп Олимп

«Высоко на светлом Олимпе царит Зевс, окруженный сонмом богов. Здесь и супруга его Гера, и златокудрый Аполлон с сестрой своей Артемидой, и златая Афродита, и могучая дочь Зевса Афина, и много других богов…»

Эпосы, легенды и сказания  
обложка книги Орфей и Эвридика Орфей и Эвридика

«Великий певец Орфей, сын речного бога Эагра и музы Каллиопы, жил в далекой Фракии. Женой Орфея была прекрасная нимфа Эвридика…»

Эпосы, легенды и сказания  
Олимпийское спокойствие

Первая часть повести по мотивам греческих мифов.

Свердлов Леонид Будни Олимпа  
Осетинские нартские сказания

В богатом и разнообразном устном творчестве осетинского народа центральное, самое почетное место занимают нартские сказания. В них яркое выражение получили лучшие думы и чувства, мечты и чаяния осетинского народа в прошлом. Нартский эпос, зародившись в глубокой древности, формировался на протяжении жизни многих поколений. В осетинском народе никогда не угасали искры народного творчества. Он, бережно храня свои драгоценные сказания о нартах, передавал их из поколения в поколение и пронес их через века.

Именно у осетин и, конечно, отчасти уже у их далеких предков сформировалось ядро нартовского эпоса и наметились его главные герои... Что такое Нарты - на их исконной родине, то есть у осетин, и у их самых последовательных восприемников? Легендарные герои, бойцы, жившие в глубокой древности...

 
Околдованные матросы

Предоставлено: http://www.niworld.ru/Skazki/sk_newfrance/menu_newfrance.htm

 
обложка книги О чём пела золотая кукушка О чём пела золотая кукушка

…Зимняя ночь. Тихо и темно вокруг. Только одно окно светится в улусе — хакасском селении. Береза во дворе боится веткой пошевелить, чтобы не вспугнуть песню. В доме на узорной белой кошме сидит хайджи — сказитель. Жилистой рукой он перебирает струны чатхана.

Вокруг сказителя сидят слушатели — мужчины и женщины, старики и дети. Закрыв глаза, они покачиваются в такт мелодии. Песня тянется, как волшебная нить, из сердца в сердце, связывая единым дыханием сказителя и слушателей. Рокочут струны, и звучит древняя богатырская песня…

Розенблюм Юрий Борисович  
ОСОБЫЕ

Кто такой сталкер? Сталкер - это человек бросающий вызов Зоне, которая ждет, постоянно ждет, когда он осмелится бросить ей вызов. Зона знает, что уготовала сталкеру, а сталкер нет.

Рудич Дмитрий  
Опознанные пришельцы Томпсон Ричард  
обложка книги Отец Симон Отец Симон Елена Савельев Дмитрий и Кочергина  
обложка книги Отец Нифонт Отец Нифонт Сергей Козлов  
обложка книги Отражение Отражение Сергей Козлов  
обложка книги Отказываться не вправе Отказываться не вправе Ярослав Шипов  
Основатель христианства Додд Чарльз  
О слышании и делании

АНТОНИЙ СУРОЖСКИЙ

О СЛЫШАНИИ И ДЕЛАНИИ

 
Охота на Зверя Тихонов Александр  
обложка книги Об искусстве хорошо умирать Об искусстве хорошо умирать Савонарола Фра Иероним  
Орлы и звезды. Красным по белому Юрий Гулин  
О ПРЕОДОЛЕНИИ КУЛЬТА ЛИЧНОСТИ И ЕГО ПОСЛЕДСТВИЙ. Неизвестно  
обложка книги Основы православной культуры Основы православной культуры Кураев диакон Андрей  
Отдохни, Господи, ты устал... Ace Diamond  
обложка книги ОБ УМНОЙ ИЛИ ВНУТРЕННЕЙ МОЛИТВЕ ОБ УМНОЙ ИЛИ ВНУТРЕННЕЙ МОЛИТВЕ Величковский Паисий  
обложка книги Осторожно: добрая фея! Осторожно: добрая фея!

Бойтесь фею, добро замышляющую! Она не остановится ни перед чем, чтобы осчастливить свою крестницу. Повезло родиться принцессой? Жить во дворце? Носить корону? Иметь в женихах самых завидных холостяков королевства? Не стоит радоваться раньше времени – добрая фея уже спешит на помощь! Держись, принцесса, – скучать не придется!

Набокова Юлия  
Огненный ручей Неизвестно  
Открытие закрытия Неизвестно  
ОТАК І ПИШУ Вера  
обложка книги Отдайте братика Отдайте братика Николай Блохин  
обложка книги О мудрости вымысла О мудрости вымысла

Сулхан-Саба Орбелиани (1658—1725) — выдающийся грузинский писатель, ученый и политический деятель. Воспитатель царевича Вахтанга Левановича (в последствии Царь Вахтанг VI). "О мудрости вымысла" написана в восмидесятых годах XVII века. Сборник басен и новелл, объединенных общей фабулой.

Орбелиани Сулхан Саба  
Оглавление Неизв  
Одинокая сумасшедшая Врангель Данила  
ОЛИМП ГЛАМУРНЫХ ВЕДЬМ Врангель Данила  
Оргии адриатических нимфоманок Врангель Данила  
Оргия Луны Врангель Данила  
Операция «Поздний старт» Врангель Данила  
обложка книги От судьбы не уйдешь От судьбы не уйдешь

**Аннотация:**


Когда маленький Арес, в стенах детского приюта, встречает четырехлетнюю Мелиссу, его желание сбежать оттуда пропадает. Она одним нежным прикосновением переворачивает всю его жизнь, полную невзгод и лишений. С тех пор он остается ее верным спутником. Никто в мире не любил Ареса, и он сам так никого и не полюбил, кроме нее. Мелисса же, напротив, стремиться помочь всем, она не может посвятить свою жизнь только одному человеку. Напрочь лишенная амбиций, она готова пожертвовать собой и своей любовью ради помощи другим. В стенах одного приюта они вырастают совершенно разными людьми, с разным взглядом на жизнь, с разными ценностями и стремлениями. Только любовь друг к другу примиряет их. Арес способен измениться ради Мелиссы, готов на подвиги и рисковать жизнью. Но страшная правда встает между ними, и Мелисса, не в силах вынести ее, покидает Ареса. После этого жажда разрушения побеждает в Аресе. Он позволяет ей выплеснуться на поверхность, и его действия могут привести к гибели целого города. Смогут ли две полные противоположности воссоединиться и стать одним целым?


Агапеева Ирина  
Отпечаток Ното Михкель  
обложка книги Осознание Осознание

Книги всемирно известного индийского священника-иезуита Энтони де Мелло популярны и любимы во многих странах. Гармоничное сочетание элементов христианской духовной культуры, буддистских притч, индуистских дыхательных упражнений и ярких философских прозрений превращает его блестящие проповеди в настоящее откровение. «Осознание» — это призыв пробудиться от кошмара, который мы называем действительностью, и заново открыть для себя счастье подлинной жизни. Увлекательная, темпераментная и парадоксальная книга де Мелло — эффективное лекарство от скуки и разочарования.

Мелло Энтони Де  
обложка книги Отдел ''Массаракш'' Отдел ''Массаракш''

Однажды светлой ночью на планету Саракш спустилась железная птица, из чрева которой вышел молодой бог. С тех пор жизнь шестипалого мутанта по прозвищу Птицелов, бывшего свидетелем этого, вошла в крутой вираж. Радиоактивные руины, населенные южными «выродками», таинственные кризис-зоны, спецлагеря для неблагонадежных, столица бывшей Страны Отцов, северный океан и подземные обиталища упырей — вот лишь немногие этапы большого пути маленького мутанта. От «выродка» до агента сектора оперативного реагирования в «Проекте "Массаракш"». От полного невежества до раскрытия тайны своего происхождения. От страха перед солдатами до победы над зловещим Темным Лесорубом. Из всех этих испытаний Птицелов вышел с честью. Ведь честь для него — не пустой звук.

Первушин Антон, Минаков Игорь, Хорсун Максим , Обитаемый остров  
обложка книги Олауг и Пончик Олауг и Пончик

Маленькие герои двух повестей известной норвежской писательницы А.-К.Вестли любознательны, умны, общительны. Книга рассказывает также о жизни их родителей - простых людей, живущих в маленьком норвежском городке, но решающих общие для всех людей на Земле проблемы.

Вестли Анне Катрине  
обложка книги Опыт счастливых Опыт счастливых Семеник Дмитрий Компас для души  
обложка книги О проценте: ссудном, подсудном, безрассудном. Хрестоматия проблем "денежной цивилизации". Том 2 О проценте: ссудном, подсудном, безрассудном. Хрестоматия проблем "денежной цивилизации". Том 2 Катасонов Валентин Юрьевич  
обложка книги О проценте: ссудном, подсудном, безрассудном. Хрестоматия проблем "денежной цивилизации". Том 1 О проценте: ссудном, подсудном, безрассудном. Хрестоматия проблем "денежной цивилизации". Том 1 Юрьевич Катасонов Валентин  
обложка книги Още дневници и нощници - Иво Сиромахов (2009) Още дневници и нощници - Иво Сиромахов (2009) Сиромахов Иво  
обложка книги Оптимистична Теория на Българския Секс Оптимистична Теория на Българския Секс Zamunda Fuck  
Облако Картур Питер , Научная фантастика  
обложка книги Однажды на Небе Однажды на Небе Бондарь Игорь  
О, мед воспоминаний Белозерская Любовь  
Откровение Инсайдера Г Курышев Андрей  
Откровение Инсайдера Г Курышев Андрей  
обложка книги Ольга Боочи. Про аистов Ольга Боочи. Про аистов Boochi Olga  
обложка книги ОТ ХОРОШЕГО К ВЕЛИКОМУ ОТ ХОРОШЕГО К ВЕЛИКОМУ Коллинз Джим  
обложка книги Одиночка. Трилогия Одиночка. Трилогия

Что делать, если ты неизлечимо болен? Смириться? Пытаться перебороть недуг? А может наплевав на все сделать все возможное чтобы позаботиться о своих близких? Каждый выберет свой путь, в зависимости от своих воззрений. А вот если на пути такого человека появится тот, кто предложит выход, но при этом потребует изменить свою привычную жизнь или даже отправиться к звездам, причем не в фигуральном, а прямом смысле, тут уж пожалуй за этот шанс ухватится большинство людей. И Сергей вовсе не исключение, потому что несмотря на свою нелюдимость и замкнутость, жизнь он любит.

Калбазов Константин  
Обещания и надежды (О фантастике вообще и в частности) Солодовников Станислав  
Однажды в С С С Р . Повесть первая: "Как молоды мы были..."

Молодые ребята школьники, шестидесятых годов, "желают быть съеденными...", а если проще, что-то решать по-взрослому. Авантюристы-малолетки, одним словом. И приведет их это, нет, не в места столь отдаленные, а еще дальше... в миры ЕВЫ, но только в третьей повести. По плану. Хотя... я "могу ускориться". Прода от 13.03.15 Глава 7 и эпилог . Окончание повести первой.

Колесов Дмитрий Александрович  
обложка книги Открытая тайна Открытая тайна Вэй Вэй У  
обложка книги Открытие себя Открытие себя Уоррен Шон де  
Одиссея креативной королевы Розов Александр  
Офисный планктон. Трилогия Мишин Станислав  
обложка книги Осенью... Осенью... Кочетков Виктор  
обложка книги О Исламе О Исламе Прабхупада АЧ Бхактиведанта Свами  
обложка книги Однажды на Небе. Наши дни Однажды на Небе. Наши дни Бондарь Игорь  
О методе принятия наиболее верного решения Бульба Дмитрий  
обложка книги Одиночка. Трилогия Одиночка. Трилогия

Что делать, если ты неизлечимо болен? Смириться? Пытаться перебороть недуг? А может наплевав на все сделать все возможное чтобы позаботиться о своих близких? Каждый выберет свой путь, в зависимости от своих воззрений. А вот если на пути такого человека появится тот, кто предложит выход, но при этом потребует изменить свою привычную жизнь или даже отправиться к звездам, причем не в фигуральном, а прямом смысле, тут уж пожалуй за этот шанс ухватится большинство людей. И Сергей вовсе не исключение, потому что несмотря на свою нелюдимость и замкнутость, жизнь он любит.

Калбазов Константин Одиночка  
обложка книги Орієнталізм Орієнталізм Саїд Едвард  
Облако Пустоты Сборник  
обложка книги Облако Облако Картур Питер  
Один из славного племени книжников. Гаков Вл  
О любви и о вкусах Дмитриев Илья  
Один из... Тетралогия Петров Олег  
Объяснять миру жизнь. О Джеке Лондоне Агеев Юрий  
Отпуск на 14 дней Люба Штаний  
обложка книги Охотник Охотник

Попаданец. Из "их" мира в "наш".

Travnik  
обложка книги Открытия, которые изменили мир Открытия, которые изменили мир Кейжу Джон  
обложка книги Очень простые мы Очень простые мы

«Жизнь – часто полна бессмысленных моментов ожидания следующих моментов, в которых мы также чего-то ждем, надеемся и мечтаем, между тем как в будущем нет ничего, кроме смерти. И вся подсознательная тоска тогда, когда нам нечем занять себя, нечем обмануть, это бегство на волю от тщательно давимой ярким видеорядом ДЕЛ – ПРАВДЫ, ПРАВДЫ о том, что  усилия  часто  тщетны».

DelicateWind  
Оргия мегаполиса Врангель Данила  
обложка книги Открой свой разум любви Открой свой разум любви

Человек велик в своем потенциале, но так мало его использует. Увлекшись разумом, мы почти отказались от глубин и вершин собственного Духа.

Мы захлебываемся, бродя по колено в море информации, и отчаянно боимся упасть, если только поднимаем глаза к небу. Но тот же разум требует расширить взаимодействие с миром, смотреть и видеть, прикасаться и чувствовать, ощущать и переживать его во всей полноте.

ЭЗО-terra — территория тех, кто уже вдохнул воздух свободы и попытался рассказать об этом остальным. Это мир глазами видящих, зов в слове услышавших, воплощение Духа в сосудах человеческой смелости, безрассудства и мудрости.

ЭЗО-terra — взгляд на нашу жизнь со следующей ступени бытия, набор инструментов для будущего, оставленный нам Мастерами.

Пришло время действия со знанием!

Джидду Кришнамурти — рожденный Звездой Востока, облаченный именем Майтерйи, воплощения Будды, перешагнувший границу, отделяющую бога от человека и оставшийся свободным навсегда. Кто он? Что он? О чем он говорит?

Его судьба похожа на танец огня. То вспыхивая и освещая, то разбрасывая жгучие искры, он горел своей верой, своим сознанием свидетельствуя потенциал человеческого духа. Вплотную подойдя к истине, не пал ослепленной жертвой, а остался жить, неся в себе радость и боль собственного прозрения. Его слова — это речь свидетеля, который своей верой в человека открывал путь свободной истины каждому, никого не исключая и никому не закрывая путь.

Кто он, оставивший божественные доспехи на алтаре своей веры?

Джидду Кришнамурти  
обложка книги Осторожно! Муж-волшебник или любовь без правил Осторожно! Муж-волшебник или любовь без правил Вудворт Франциска  
обложка книги Обещание завтрашнего дня Обещание завтрашнего дня Рэдклифф  
Опустошитель Климов Вадим  
обложка книги От кликов к продажам От кликов к продажам Рэбхэн Бенджи  
Основы интернет-маркетинга. Все, что нужно знать, чтобы открыть свой магазин в интернете Мейерсон Митч, Скарборо Мэри  
Он смеялся последним Орлов В  
обложка книги Отель Отель

Останьтесь на сегодня. Останьтесь навсегда.


Одри Каселла останавливается в шикарном отеле «Руби», что совершенно не планировалось, но, тем не менее, она рада этой непредвиденной остановке. Спустя несколько месяцев после смерти их матери, Одри и её брат Дэниел направляются к своей бабушке — хоть и родственнице, но почти незнакомке — потому что их отец целиком отдался горю.


Одри с семьёй планируют провести в отеле лишь одну ночь, но жизнь в «Руби» похожа на сказку, и они продлевают своё пребывание, потому что здесь полно отвлечений — в том числе и красивый постоялец Элиас Ланж, который заставляет сердце Одри биться быстрее. Но за роскошным фасадом отеля таится немало странного. Каждую ночь в бальном зале творится что-то фантастическое, но попасть туда можно только по приглашениям, и, похоже, Одри единственная из всех гостей, кто его не получает. Поэтому она проводит время на крыше, вместе с гостиничным персоналом, слушая сплетни о тёмном прошлом отеля.


Чем больше Одри узнаёт о новых знакомых, тем больше растёт её любопытство. Она разрывается в разные стороны — назад тянет прошлое, где осталась невыносимая потеря, будущее обещает хоть немного радости, а между ними — жизнь в месте, которое скрывает в себе больше, чем кажется…


Добро пожаловать в «Руби»!


Янг Сьюзен  
обложка книги Овчарка Овчарка

Приквел о прошлом Дэна.

Громыко Ольга Космоолухи  
обложка книги Опыт о законе народонаселения Опыт о законе народонаселения

Имя Томаса Мальтуса — одно из самых одиозных в науке. Марксизм и впоследствии советская наука жестко клеймили его за социальный пессимизм, неверие в производительные силы, мизантропию. Между тем, ученый был лишь дитем своего времени, когда рост населения был на лицо, а возможности экономики и агрикультуры вызывали сомнения.

В наши дни мальтузианство уже не представляется столь кощунственным. Бангладеш и Египет преодолели все мыслимые показатели плотности населения, а рост населения продолжается, что в обозримом будущем грозит этим странам гуманитарной катастрофой. Многие страны Африки с трудом могут прокормить своих жителей при плотности 30–40 чел|км. Примеров — масса и в ближайшие десятилетия их число умножится.

Ценность книги в том, что она представляет одно из первых демографических исследований в истории. К тому же, она дает возможность познакомиться с сутью мальтузианства напрямую, не прибегая к пристрастным комментариям позднейших исследователей.

Мальтус Томас Р  
обложка книги Отпускаю тебя Отпускаю тебя

У Лайлы Флаэрти была идеальная жизнь — или почти идеальная. Но всё изменилось, когда прямо у неё на глазах незнакомец застрелил её родителей, а саму Лайлу оставил с травмой, впоследствии вызвавшей посттравматическое стрессовое расстройство. После нескольких лет попыток вернуться к нормальной жизни и претерпев страшные неудачи, она решает стать невидимкой. Но её замечает новенький в городе — Лэнден О’Брайен, и ему нравится то, что он видит. К большому удивлению Лайлы, этот парень не пугается, когда в его присутствии у неё случается припадок. Он поступает ровно наоборот — успокаивает её, пока она не перестаёт дрожать. Но и у Лэндена есть свои секреты. Секреты, которые одновременно и связывают их вместе, и разлучают. **


Куинн Кейси Не отпускай меня  
Одно задание... (Из воспоминаний о былом...) MirKnigcom) Книга скачана с сайта MirKnigsu (бывший  
обложка книги Огнена светлина Огнена светлина Джордан Софи Огнена светлина  
О любви и о вкусах Дмитриев Илья  
обложка книги Обещание завтрашнего дня Обещание завтрашнего дня

Потерявшая веру в любовь, пережившая личную трагедию, Эдриенн Пирс подыскивает пристанище, чтобы укрыться от своего прошлого и неопределенного будущего. Так она оказывается на Уитли-Пойнт, уединенном острове у побережья штата Мэн.

Таннер Уитли - молодая, необузданная и безрассудная наследница богатой семьи отчаянно пытается убежать от собственной судьбы и воспоминаний о трагической утрате. Случайный секс и безумные ночи ведут ее по скользкой дороге саморазрушения.

И где-то посреди бесконечного лета две совершенно разные женщины откроют для себя силу страсти, которая способна исцелять, и обретут право на надежду, которое может даровать только любовь.

Оригинальное название - "Tomorrow's promise" by Radclyffe

Рэдклифф  
обложка книги Осторожно! Муж-волшебник или любовь без правил Осторожно! Муж-волшебник или любовь без правил

Любимый муж, ребёнок… Счастливую жизнь Виктории перечеркнула авария, и девушка очутилась в положении бесправной рабыни в другом мире. Она стремится разыскать свою семью, вот только что принесёт эта встреча? Радость или боль разочарования? Срывая маски, придётся набраться смелости и взглянуть на истинные лица окружающих. Кто друг и кто враг? Кому вообще можно верить в мире, где ты ценный приз и тобой хотят лишь владеть? У Виктории нет права на ошибку, ведь от выбора зависит не только её судьба, но и сына.

Вудворт Франциска  
обложка книги Открытая тайна Открытая тайна

Вэй У Вэй — псевдоним человека, написавшего в период с 1958 по 1974 гг. серию бесценных книг, разъясняющих все тонкости учений недвойственности — не только адвайты, но и буддизма (чань и дзэн), и даосизма. Глубоко философские и поэтичные, эти книги оставляют неизгладимое впечатление на всех, кто берет их в руки.

Одна из самых полюбившихся книг Вэй У Вэя, «Открытая тайна», раскрывает нам истинную природу «я», а также времени, пространства и самого просветления. Эта работа включает обширный комментарий «Сутры Сердца», рассматриваемой буддистами как квинтэссенция мудрости Будды.

www.ne‑2.ru

Вэй Вэй У  
обложка книги Открытие себя Открытие себя Уоррен Шон де  
Офисный планктон. Трилогия

Фанфик на Землю Лишних А.Круза. Мой герой жил и работал в Москве. И был доволен своей жизнью. Но судьба распорядилась иначе. В новый мир он попал случайно. Что из этого вышло читайте...

Мишин Станислав  
обложка книги Он+Она Он+Она Уоррен Мишель  
обложка книги Описание Западной Сибири Описание Западной Сибири Завалишин И И  
обложка книги Обреченные Обреченные Лав Тея  
обложка книги Остерегайся Остерегайся Уильямс Шанора Остерегайся  
обложка книги Однажды в Птопае Однажды в Птопае Александровна Ключникова Ева  
обложка книги Одного поля ягоды Одного поля ягоды Браун Рита Мэй  
обложка книги О басне и баснях Крылова О басне и баснях Крылова Жуковский Василий Андреевич  
обложка книги Орлеанская дева Орлеанская дева Жуковский Василий Андреевич  
Одиссея Адмирала Шпее Кунадзе Георгий  
обложка книги Оливер Гассман Бизнес-модели 55 лучших шаблонов Оливер Гассман Бизнес-модели 55 лучших шаблонов Франкенбергер Оливер Гассман; Каролин  
Охота на "Адмирала графа Шпее" Кунадзе Георгий  
обложка книги Отступница Отступница

Тесса, наконец, смирилась со своей жизнью Иной. Она и ее давняя любовь Алек официальная пара, и впервые у нее есть все, что она желала.

Но атмосфера в штаб-квартире ОЭС напряжена. Агент исчез, и, похоже, за этим стоит группа изгоев Иных — Армия Абеля.

Когда Тессу призывают для второй миссии, она неожиданно оказывается в центре массового заговора. Ее лучшую подругу Холли похищают, но Тесса знает, что целью была она. Но кому она нужна? И более важно, зачем?

Когда усилия ОЭС для спасения Холли оказываются напрасными, Тесса берет дело в свои руки. Отчаянно пытаясь спасти подругу и раскрыть тайну Армии Абеля, Тесса начинает свое собственное расследование, но ничто не могло подготовить ее к тому, что она узнает. Все в её жизни таят секреты: Алек, ее отчужденная мать, даже отец, которого она никогда не знала.

Правда выведет ее на дорогу, где повсюду скрывается опасность. Призвав все свое мужество и силу, Тесса должна решить, кому можно доверять и за что стоит бороться — даже если это значит отказаться от жизни, о которой ей казалось, она мечтала. Ее окончательное решение заставит читателей затаить дыхание.

Виннэкер Сюзанна Изменения, Variants  
обложка книги Огнената кралица Огнената кралица Райън Антъни  
обложка книги Охваченные Восхищением Охваченные Восхищением Мартин Меган Д  
Оправдание Бушуев Константин  
Одиннадцатый ключ Зеленков Вадим  
обложка книги Один пацан смотрел телек Один пацан смотрел телек guru1  
обложка книги О жизни писательской О жизни писательской guru1  
Олигарх Мокус Оксана  
О жизни писательской.docx Unknown  
Он начинал белорусизацию Иоффе Эммануил  
обложка книги Одна отвергнутая ночь Одна отвергнутая ночь Малпас Джоди Эллен Одна ночь  
обложка книги Одна обещанная ночь Одна обещанная ночь Малпас Джоди Эллен Одна ночь  
обложка книги Омела в снегу Омела в снегу Райли Алекса  
обложка книги Оправдание Оправдание

Он и она. Молодой армейский офицер и очаровательная студентка. В прошлом году они пережили бурную и увлекательную любовную историю, оборвавшуюся на самом пике. А вот сейчас девушка арестована по обвинению в убийстве своего нового парня, называвшего себя «коллекционером девственниц». Бывший молодой человек, уверенный в ее невиновности, приходит на помощь девушке. Вместе со знакомым адвокатом они проводят собственное расследование, и в результате вскрываются шокирующие факты… Поистине, любовь бывает разной, и из-за нее люди способны на все…

Бушуев Константин  
обложка книги #Одноклассник (СИ) #Одноклассник (СИ)

Я все чаще ловила себя на мысли, что влюбляюсь в бывшего одноклассника. И дело не в том, что он оказался превосходным любовником – страстным, умелым, дико сексуальным и ненасытным. Дело не в том, что он был заботливым и внимательным, а его ухаживания – красивыми. Он дарил мне цветы без повода – просто приносил букеты, едва прежний в хрустальной вазе начинал увядать. Оставлял в кармане куртки леденцы Halls со вкусом лайма и мяты – именно их он любил посасывать в течении дня и именно их вкус хранил его рот. Звонил каждый день чтобы сказать: «Я скучаю», заезжал на чашечку кофе и всегда целовал в висок на прощание, нежно и бережно обнимая. Он был идеальным во всех смыслах. Я знала его – знала, и потихоньку начинала доверять.  Но между нами была одна–единственная преграда, разрушить которую не представлялось возможным. Моя дочь. NB! Мат присутствует, в описании книги это так же указано. Во избежание распространения черновиков, скачать файлы можно только с моего сайта и только зарегистрированным/авторизованным пользователям. Надеюсь на понимание – очень неприятно видеть свои незавершенные работы на сторонних ресурсах, а еще неприятнее тратить время, которое я могу потратить на работу над новыми сюжетами и героями, на их выпиливание отовсюду. На сайте очень удобная форма авторизации через социальные сети; а так же уже зарегистрированные стандартным методом пользователи могут для удобства объединить свои аккаунты с соц. сетями.

Килина Диана #Территория  
обложка книги Ошибка Ошибка Коул Л П Ловелл, Стиви Дж Ошибка  
обложка книги ОБЩЕСТВЕННЫЙ СТРОЙ ЛАНГОБАРДОВ В  VI--VII ВЕКАХ ОБЩЕСТВЕННЫЙ СТРОЙ ЛАНГОБАРДОВ В  VI--VII ВЕКАХ

Издано в альманахе "Средние века"


Альманах "Средние века" - это академическое периодическое издание по истории Средневековья и раннего Нового времени в Западной Европе, являющееся органом профессионального сообщества российских медиевистов. Основано в 1942 г. под грифом Академии наук СССР, выходит в виде ежегодника (Издательство «Наука») без перерывов вплоть до настоящего времени. С 2007 г. публикуется ежеквартально.


Входит в список рецензируемых изданий, рекомендуемых ВАКом для защиты кадидатской и докторской диссертации. В настоящее время в журнале публикуются оригинальные исследования отечественных и зарубежных историков, посвященные преимущественно западноевропейской истории Средних веков и раннего Нового времени, а также статьи, относящиеся к сопредельным регионам или смежным дисциплинам.


Большое место уделяется переводам источников, историографическим обзорам, знакомству с жизнью основных научных центров отечественной медиевистики. Регулярно помещаются материалы в помощь преподавателям высшей и средней школы, рецензии на отечественные и зарубежные издания, библиография вышедших в России трудов по истории Западной Европы середины IV- середины XVII вв.


Иосифофич Неусыхин Александр Средние века 1942 Выпуск 1  
обложка книги Охотники за луной. Противостояние Охотники за луной. Противостояние Азарова Екатерина  
Охотники за луной. Противостояние Азарова Екатерина  
Орлы. Предатель или брат? Зак  
Орлы. Общий враг. Зак  
Орлы. Создание. ЗАК) Александр Михайлович Андреев  
О народной и либеральной интеллигенции Криштапович Лев  
обложка книги Охотники за луной. Противостояние Охотники за луной. Противостояние Азарова Екатерина  
обложка книги Очень грязная свадьба Очень грязная свадьба Пейдж Сабрина Роман о сводном брате  
Оппортьюнити Павлова Лиза  
Оксана Сергеева: «Стая» Сергеева Оксана  
О понятии иронии. Кьеркегор Серен  
О понятии иронии Кьеркегор Серен  
обложка книги Охота на Зверя Охота на Зверя СОБОЛЕВА УЛЬЯНА Любовь за гранью  
Отэм Джонс Лейк «Медленное возгорание»| Fashionable Library Афтенко-Аллахвердиева Лела  
обложка книги Обречённая на месть. Дилогия Обречённая на месть. Дилогия

Родные — мертвы, друзья — отвернулись. На юную наследницу объявлена охота, и искать защиты не у кого. Когда рассчитывать остаётся только на себя, силы жить дальше ей дают ненависть и жажда мести. Ради этого девушка готова терпеть все тяготы учёбы в имперской военной академии. Месть — блюдо, которое подают холодным.

А пока оно охлаждается, надо срочно получить квалификацию убийцы. И не важно, что самый лучший учитель входит в список смертельных врагов. Но выбор между местью и любовью может оказаться слишком тяжёл.

Лидана С’аольенн никогда не мечтала учиться на факультете боевой магии. Но обстоятельства вынудили поступить именно туда. Новые друзья, учебные будни, первые успехи. Казалось бы, жизнь начала налаживаться. Но что делать, если личный интерес лучшего боевого мага Империи вышел далеко за рамки учебного процесса? Как отстоять честь, когда сын злейшего врага твёрдо решил сделать юную герцогиню своей любовницей? И возможно ли победить в бою, если воюешь с собой?


Выбрать между любовью и местью слишком сложно. А ведь ещё нужно разорвать паутину интриг и наказать виновных в гибели семьи, обыграв коварного и хитрого противника. Но если заручиться поддержкой самого Императорского Жнеца, невозможное станет возможным.

Веймар Ника  
Освобождение "Звезды" Николаев Геннадий Философович  
обложка книги Основной инстинкт Основной инстинкт Помазуева Елена Александровна  
Оригинальная веб-новелла 1 Unknown  
Окно и Замочная Скважина Эльберт Вера  
обложка книги Остров Д. Метаморфоза Остров Д. Метаморфоза СОБОЛЕВА УЛЬЯНА  
Одним ударом Эндрюс Илона Хроники хозяйки отеля  
обложка книги Одноминутный менеджер и Ситуационное руководство Одноминутный менеджер и Ситуационное руководство

Ясным и простым языком эта книга учит менеджеров искусству Ситуационного руководства - простой системе, которая отвергает стандартное правило управления - относиться ко всем служащим одинаково. Вы поймете, почему в вопросах управления так важно исповедовать индивидуальный подход к каждому подчиненному, знать, когда нужно делегировать полномочия, когда помочь, а когда и приказать, как правильно выбрать стиль руководства в отношении того или иного работника и каким образом приемы Одноминутного управления позволят вам лучше управлять людьми и лучше их мотивировать. Эта замечательная, практичная книга является бесценным учебником творческого, индивидуализированного подхода, позволяющего извлечь из своих подчиненных все самое лучшее, на что они способны, и добиться наилучших итоговых результатов для своей организации.


Бланшар Кеннет, Зигарми Патриция, Зигарми Дреа  
Ограбление Харон Иванович Юрий  
обложка книги Ограбление Харон Ограбление Харон

Роман Ландер дожил до экватора своей жизни, купаясь в приключениях. Работа у него такая. Приключения занимали столько времени, что он даже жениться не успел. А потом он попал в очередную заваруху и… умер. Вернее, едва не умер, спасшись буквально чудом. И тем не менее, остался на нем отпечаток потустороннего мира, из-за которого Ландер уже никогда не сможет считать себя обычным человеком…

Иванович Юрий Ограбление Харон  
обложка книги Однажды в Королевствах Однажды в Королевствах

Волотамп Геддарм («Воло» для его аудитории), путешественник, автор, человек возрождения в Королевствах, известен своим хвастовством и еще больше своими пари. Так что когда в его присутствии речь заходит о величайшем путешественнике всех Королевств, он будет защищать свою репутацию, не заботясь о последствиях. Вскоре Воло и его прежний спутник, Пэсспоут, окажутся в путешествии, которого Торил еще не знал. От Чульта до Кара-Тура, от Сюзейла до Сияющего Юга, даже от Земли Мертвецов к Мацтике, странствуют Воло и Пэсспоут… не подозревая, что простое пари скрывает самый темный замысел из всех, с которыми они сталкивались.

Томсен Брайан Заабытые Королевства  
обложка книги Опиум Опиум

Три года в тюрьме ничто по сравнению с тем, через что мне пришлось пройти.    Ничто по сравнению с болью, которую испытывал, смотря в навсегда погасшие глаза моего сына.    В тот день я понял, что больше никогда не буду прежним. Не смогу, зная, что убийца Эйдана ходит по земле.    Что эта мразь дышит и смеет посягать на то, что принадлежит мне.    Убить его? Этот ублюдок не дождется от меня столь человечного поступка.    Но я с радостью отниму у него все, чем он обладает. То, что он любит больше всего. Я сотру в порoшок все, что Брауну дорого, пока он не начнет умолять меня о смерти.    Ради сына я оставил клан, который воспитал меня после смерти родителей. Но мне придется вернуться к «семье» и заключить сделку с Дьяволом.    В плане моей личной Вендетты не может быть слабых мест...    Но я ошибся. Как и Дженна.    Тайлер(с)      Время…говорят, что оно лечит, но со мной этого не произошло.    Время уничтожило меня.    Год за годом, месяц за месяцем я умирала.    Хотя половина меня, лучшая часть меня, погибла в тот вечер вместе с сестрой.    Оставшись без крыши над головой, я убежала в Вегас. В город грехов, где можно забыть о своих, спрятаться в толпе таких же прожигателей жизни...    Тайлер мог бы стать тем, кто вернет меня к жизни. Но я ошиблась.    Мы потеряли голову, пока судьба не поменяла карты.    Я стала его главной мишенью, препятствием, которое нужно уничтожить ради своего плана.    И мне страшно. Но страх, это единственное чувство, которое позволят мне чувствовать себя живой. Пока...живой.    Джелена (с)

Мейер Лана  

Поиск книг, авторов и серий книг от Яндекса:

Новинки! Свежие поступления книг жанра «Старинное»

  •  О чём пела золотая кукушка
     Розенблюм Юрий Борисович
     Детское, Сказка, Старинное, Мифы. Легенды. Эпос

    …Зимняя ночь. Тихо и темно вокруг. Только одно окно светится в улусе — хакасском селении. Береза во дворе боится веткой пошевелить, чтобы не вспугнуть песню. В доме на узорной белой кошме сидит хайджи — сказитель. Жилистой рукой он перебирает струны чатхана.

    Вокруг сказителя сидят слушатели — мужчины и женщины, старики и дети. Закрыв глаза, они покачиваются в такт мелодии. Песня тянется, как волшебная нить, из сердца в сердце, связывая единым дыханием сказителя и слушателей. Рокочут струны, и звучит древняя богатырская песня…

  •  Тайна озера Кучум
     Топилин Владимир
     Проза, Современная проза, Приключения, Путешествия и география, Старинное, Старинная литература

    На пороге XX века Восточную Сибирь захлестнула эпидемия «золотой лихорадки». Вчерашние спокойные, добродушные таежники, промысловики, охотники на глазах своих близких превращались в алчных и беспощадных стяжателей либо в забитых и запуганных полурабов.

    Шестнадцать лет минуло с той поры, как Загбой и его семья оказались на затерянном в тайге прииске не по своему желанию, но обманом завлеченные туда хитрым и жестоким хозяином. Но однажды Ченка, дочь старого тунгуса, нашла в лесу полуживого геолога, выходила его, и жизнь их постепенно стала налаживаться. Вот уже и своя дочка подросла, превратилась в славную охотницу, а мрачные загадки прошлого не отпускают. Кто же погубил экспедицию геологов? Настигнет ли возмездие разбойника и убийцу Агафона? Тот ли он человек, за которого себя выдает золотопромышленник Набоков? И кому, наконец, достанется прииск Новотроицкий?..

  •  Татарские народные сказки
     Народные сказки
     Детское, Сказка, Старинное, Мифы. Легенды. Эпос

    Могучие батыры спускаются в подземное царство, сражаются с чудовищными дивами и освобождают пленников. Искусные, ловкие джигиты принимают облик птиц и зверей и переносятся с одного края земли на другой, чтобы помочь другу в беде, Сметливые бедняки разгадывают коварные замыслы жадных боев и сурово наказывают их. Добро неустанно борется со злом и побеждает его. Обо всём этом рассказывают татарские народные сказки. А сборник этих сказок для вас составил татарский учёный Хамит Хуснутдинович Ярмухаметов.

    Умные, весёлые, насмешливые, увлекательные, сказки эти говорят о талантливости создавшего их народе, о его старинной культуре, о его большой поэтической одарённости.

    На татарском языке многие из этих сказок, неоднократно издавались в столице Татарской Автономной Советской Социалистической республики — Казани. На русском языке такой большой сборник для детей выпускается впервые.


Новинки месяца жанра «Старинное»

 Жанры книг