— В моїх руках уже є чек нашого шановного Роберта Уейда, — порушив Чед мертву тишу. — його внесок становить двісті фунтів, і я пропоную виходити з цієї суми, як з мінімуму. Окрім того, я хотів би додати, що йдеться про одноразове збирання коштів, у повторних внесках потреби не буде.

Сівши, він глянув на Джун і ніжно усміхнувся їй, але вона була більше схожа на статую, ніж на молоду.

Збирання коштів було таким жвавим, що, здавалося, гості палали одним бажанням — довести свою великодушність. Через кілька хвилин з цим було покінчено.

З урочистим виразом на обличчі, не приховуючи, що він глузує з присутніх, Чед узяв плівку, підійшов до каміна й мовчки кинув її в полум'я.

Полегшене зітхання пронеслося по всьому залу. Ніби звільнившись від нестерпного тягаря, гості знову взялися за чарки. Задзвеніли голоси, почувся сміх, засміявся навіть аптекар Квентін, що налякало сусідів: він давно страждає хворобою печінки, і вже кілька років ніхто не чув, щоб він сміявся.

— О боже, за якого негідника я вийшла заміж! — миролюбно зітхнула Джун.

Чед усміхнувся. Тільки він та Уейд знали, що на плівці можна було побачити лише два досить невинних кадри. Очевидно, знімали з явно недостатньою витримкою. Протягом двадцяти років місіс Шеклі, після неї місіс Порджес і наприкінці Чед шантажували громадян Крайстчерча завдяки фотоплівці, яка не мала ніяких вагомих доказів.

Але Чед ще раз пожартував.

«Комітет морального озброєння» був перейменований у «Товариство для пропащих дівок», а Касл-Хоум під орудою місіс Порджес був перетворений у заклад, де ці гідні співчуття істоти змогли б знайти собі притулок і сили, які дали б їм можливість повернутися на шлях добропристойного життя.

— Без цього у моїй книжці не було б «перчику», — присягався Чед своїй дружині.

Але завжди, коли він збирався заглянути до Крайстчерча з інспекторським візитом, Джун неодмінно їхала з ним. Ніякими ілюзіями щодо нього вона себе не тішила.


1

Американський письменник, автор багатьох детективних романів.

(обратно)