Олдридж Джеймс
Акуляча клiтка (Останнiй дюйм - 2) (на украинском языке)

Джеймс Олдрiдж

Акуляча клiтка

(Останнiй дюйм - 2)

Переклад з англiйської В.Гнатовського

Росiйською мовою вперше надруковано в журналi "Огонек", No 81, 1959 р. Українською - в збiрцi Дж. Олдрiджа "Наодинцi з акулами", Київ, "Молодь", 1960. Передруковується звiдти.

Втратити руку чи ногу - значить мигцем заглянути у вiчi смертi.

Уявiть собi, що рука, на якiй ви носили браслет з годинником, десь перетворюється на порох, а нога з рiдними i звичними жовнами згоряє дотла... Всьому, що залишилося вiд вашого тiла, нестерпно з цим миритись.

Бен Амiно втратив лiву руку - вiд самого лiктя: її зжерла акула. Акула кинулась на нього в далекiй єгипетськiй бухтi Червоного моря, де вiн знiмав пiд водою фiльм для американської кiнокомпанiї, i перетворила Бена у криваве мiсиво. Тiльки дивом пощастило йому вибратися на гребiнь коралового рифу. Але ще бiльше диво учинив його син Девi: на маленькому лiтаку "Остер" вiн долетiв з непритомним, покалiченим батьком до Каїра.

Мало того, що Девi перехвилювався по дорозi до лiкарнi за пораненого батька, - десятирiчний хлопчик пережив немало страшних хвилин, уперше в життi ведучи лiтак.

- Бiдний хлопчина!

Бен, зцiпивши зуби, повторював цi слова, хоч нi разу не вимовив їх уголос в присутностi сина.

Бен був рiзкий та до того ж i не дуже добре розумiв дитину; тiльки в лiкарнi, вже опам'ятавшись, вiн усвiдомив, яку витримку проявив хлопець, щасливо доставивши його до Каїра. А Девi стояв бiля постелi Бена i сердився, що батько примусив його пережити таке випробування.

- Здорово все це в тебе вийшло! - слабким голосом промовив Бен, поглядаючи на сина з якоюсь несмiливою надiєю.

Девi нiчого не вiдповiв. Бен зрозумiв: нелегко буде зламати перепону, що вiддiляє його вiд сина, i стати вдячливим батьком, який шукає прихильностi своєї дитини, а не тiєю вiдчуженою i дратiвливою людиною, якою звик бачити його Девi.

- Цього разу, - сказав Бен хлопцевi, - я зроблю спецiальну клiтку.

- Яку? - неприязно перепитав Девi, не показуючи, як вiн ставиться до намiру батька повернутися в Акулячу бухту.

- Звичайно, залiзну! - як завжди нетерпляче огризнувся Бен.

Але вiн тут-таки постарався це загладити. Йому треба навчитися розмовляти iншим тоном, хоч сорокарiчнiй людинi й нелегко раптом заговорити лагiдно, якщо вона нiколи цього не вмiла.

- Клiтка маленька, така, щоб можна було стати на повний зрiст пiд водою i без будь-якої небезпеки знiмати звiдти акул, - пояснив Бен. - Ти всерединi, а вони зовнi. Таку клiтку мав на своєму суднi Кусто. Але моя повинна бути значно меншою i легшою: її ж доведеться перевозити невеликим лiтаком.

- А як же ти лiтатимеш з однiєю рукою? - запитав Девi.

- Менi ж вiдрiзали лiву руку, - вiдповiв Бен. - А для "Остера" вона не потрiбна. Керувати я можу i правою. Це - найголовнiше...

- Хто ж тобi дозволить лiтати з однiєю рукою?

- Нiхто не знає, - сказав Бен. - Адже минуло вже вiсiм мiсяцiв. А з лiтаком тодi нiчого не сталося. Звiдки їм знати, що я втратив руку? Наступний медичний огляд тiльки в листопадi, а на той час нас уже давно не буде в Єгиптi. Лiтак я зможу дiстати, навiть коли в мене протез... Нiхто нiчого й не подумає...

Вiн удавав, наче все йде як по маслу, i раптом зрозумiв: Девi, навпаки, старається переконати його, що їм доведеться скрутно.

Девi не хотiв повертатися в Акулячу бухту. Вiн боявся знову побачити, як батько, покалiчений i весь у кровi, пiднiмається з моря. Хлопець не хотiв згадувати, як це страшно тягнути батька в лiтак, запускати машину, пiднiмати її в повiтря, вести по курсу, вiдшукувати аеродром i, нарештi, робити посадку серед величезних повiтряних кораблiв, стараючись не розбитися вщент.

- Цього разу, - запевнив Бен, терпляче переборюючи спробу Девi заховатись у свою шкаралупу, - нещасного випадку бути не може. Обiцяю тобi...

Як можна було це обiцяти? Але що ж йому лишалося робити?

Бен ще й сам не знав, що робитиме. Знiмаючи останнiй раз пiд водою фiльм про акул для компанiї "Комершл фiлм", вiн сподiвався, що на заробленi грошi зможе повезти сина додому i влаштувати його там у пристойну школу чи найняти когось, хто його доглядатиме. Але вiсiм мiсяцiв перебування в лiкарнi, лiкарi i плата за квартиру, поки вiн хворiв, з'їли всi заощадження. У нього не лишилося грошей навiть на проїзд до Нью-Йорка чи Бостона, де йому з хлопцем треба прожити кiлька мiсяцiв, поки знайдеться робота для колишнього льотчика з однiєю рукою, зате без дружини.

- Хочеш поїхати зi мною i подивитись, як роблять клiтку? - запитав вiн у сина.

- Хочу, - тихо вiдповiв Девi.

- Ну, ходiмо! - з удаваною бадьорiстю запропонував батько.

* * *

Бен накидав креслення клiтки i умовив мiсцевого коваля з великої авторемонтної майстернi спробувати зробити її. Грек-десятник дав дозвiл (заховавши в кишеню фунт стерлiнгiв), а коваль-египтянин iз своїм помiчником - вiн був молодший за Девi, якому вже сповнилось одинадцять рокiв, - взявся кувати з кутового залiза i смуг м'якої сталi чотири стiнки клiтки.

- Дверi краще зробити вгорi, - сказав коваль, приварюючи стальнi смуги до кутового залiза на промасленiй пiдлозi гаража.

- У водi менi може забракнути сили її вiдчинити, - заперечив Бен, пiднявши над головою свої пiвтори руки i вдаючи, що штовхає ними кришку.

- Але цi дверцята надто великi, бачите, якi вони довгi, - знизав плечима коваль. - 3 ними нелегко буде впоратись.

- Нiчого, якось дам раду, - наполягав Бен.

Вiн спробував пояснити свiй задум Девi, але син, здавалося, слухав з такою байдужiстю, що Бен замовк i дав можливiсть йому самому дивитись, як iде робота. Бен не раз помiчав, що хлопець дуже спостережливий, але терпiти не може, коли його учать.

Сам вiн уважно стежив, щоб усе було як слiд: як коваль рiже метал, зварює його i просвердлює отвори, - але поступово льотчика почала цiкавити не клiтка, а зовсiм iнше. Його увагу привернуло ставлення високого смуглявого коваля до свого помiчника - десятирiчного хлопчика-араба.

Цей маленький обiрваний єгиптянин, якого звали Махмудом, був одягнений у синю спецiвку, таку замащену залiзним пилом i маслом, що вона стала схожа на iржавий панцир. Його ноги були надто малi для стоптаних двопудових черевикiв, у яких вiн човгав по кузнi; працюючи мов справжнiй майстровий, вiн не промовляв жодного слова.

Пiдмайстер був з нього чудовий, хлопець точно знав, куди i в яку секунду пiдкласти стальну смугу, не чекаючи, щоб йому про це сказали; коваль працював, наче хiрург, якому прислужує добре навчений асистент.

- Не так! - гримнув коваль i вiдкинув убiк зубило.

Цього разу хлопчина схибив i подав не те, що треба.

Коваль почав лаяти свого помiчника, i це не сподобалось Бену. Але хлопець терпляче змовчав i кинувся до крана, щоб налити води в жерстянку, куди коваль занурив гарячi свердла. Повертаючись назад, хлопець спiткнувся i облив коваля брудною водою; той обернувся i дав йому потиличника.

- Ану, тихше!.. - сказав Бен.

Коваль глянув на Бена. Вiн був удвоє вищий за льотчика i зовсiм не злякався сердитого окрику.

- Та хлопчина ж ледачий, - засмiявшись, вiдповiв вiн по-англiйськи.

Хлопчик усмiхнувся. Коваль поклав йому на плече важку руку i, потримавши трохи, легенько пiдштовхнув малого уперед, наказавши йому вийняти тупе свердло з дриля i замiнити його новим.

Бен усе зрозумiв i швидко глянув на свого сина, щоб перевiрити, чи зрозумiв той. Але Девi був потайливим хлопцем i дуже рiдко показував, що в нього на душi, правда, крiм тих випадкiв, коли його огортав страх.

- Ну, як тобi подобається клiтка? - запитав у нього Бен.

- А ти зможеш поставити її пiд водою?

- Знизу почеплю вантаж i прив'яжу боковi стiнки до корала, - вiдповiв Бен.

З трiском зламалося свердло; коваль почав шукати iнше в ящику з iнструментами, а Махмуду наказав тим часом приварити прути дверцят. Бен i Девi дивилися, як хлопець запалює ацетиленову лампу, роздуваючи сине полум'я, i, надiвши потрiсканi окуляри, приварює хрест-навхрест стальнi смуги до дверної рами.

- Приварюй мiцно! - попросив хлопчика Бен.

- Jowa, ay Bey [Гаразд, друже (араб.)], - вiдповiв той.

Бен усе-таки не спускав з нього очей, стежачи, щоб прути були приваренi надiйно. Вiн стояв бiля маленького єгиптянина, але раптом помiтив, що Девi демонстративно вiдiйшов убiк. Подивившись на спину сина, Бен збагнув, що той хоче показати свою солiдарнiсть з маленьким арабом, який дуже добре вмiв приварити прути й без вказiвок старших.

* * *

Клiтка була готова, тепер лишалося перевезти її на маленькому найманому лiтаку, не злякавши при цьому його власникiв. Чим менше вони знатимуть про цю дивну залiзну клiтку, тим краще. Навiть розiбрана, вона була надто громiздка, щоб вмiститись у фюзеляжi "Остера".

Був єдиний спосiб - прив'язати її зовнi вздовж фюзеляжу. Але це треба було зробити дуже акуратно, бо iнакше клiтка могла зсунутись пiд час польоту i це призвело б до аварiї.